Печера Горама

Печера Горама (англ. Gorham's Cave) — печера в південно-східній частині Гібралтару з боку Середземного моря. Має природне походження, утворена водою 250 тис. років тому. У льодовиковий період при зміні рівня моря знаходилася за 4,5 км від води. Відома як останнє місце, населене неандертальцями.

Печера Горама
Вид з печери Горама на море Альборан Вид з печери Горама на море Альборан
36°07′15″ пн. ш. 5°20′33″ зх. д.
Країна	Велика Британія[1]
Розташування	Гібралтар
Тип	sea caved археологічна пам'ятка і печера
Печера Горама Печера Горама (Гібралтар)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія дослідження

Відкрита в 1907 р. британським військовим, капітаном А. Горамом (англ. Gorham), на честь якого дістала свою назву. Була картографована в 1943 і 1945 роках. У печері було знайдено рештки знарядь праці давніх людей. Печеру відвідав губернатор, і її було законсервовано для подальших розкопок. У 1948 р. влада Гібралтару звернулася до Британського музею із запитом про проведення досліджень.

Перший етап археологічних розкопок розпочався тільки в 1950 р. і тривав до березня 1951 р. Надалі дослідження печери уривалося через нестачу фінансування. Але в результаті в 1950-ті роки був виявлений горизонт, який тягнувся на 16 м углиб, включав шари античної епохи, неоліту і далі до мустьєрської культури.

У 1989 і в 1997—2005 роках було здійснено комплексне дослідження печери Горама, сусідніх печер, а також морського дна біля печери. Переважно вивчалися шари, які належали до середнього і пізнього палеоліту. Разом із рештками людей і їхніх знарядь праці експертизі піддалися знайдені рештки птахів, раковини молюсків, деревне вугілля тощо. На основі отриманих даних було проведено моделювання місцевості, а також довкілля в період кам'яної доби.

Результати досліджень

Петрогліфи неандертальського періоду, знайдені в печері. Один з найдревніших зразків мистецтва і перший з відомих зразків мистецтва неандертальців

Умовно археологічний горизонт розділений на 4 великі пласти:

• Верхній шар належить до І тисячоліття до н. е., зосереджений біля входу до печери і приписується фінікійцям. Припускається, що в печері знаходилося місце шанування богині Таніт.
• Другий шар сформований у VI тисячолітті до н. е. прадавніми європейськими землеробами, які, проте, також займалися ловом риби і молюсків.
• Третій і четвертий шари належать солютрейцям і неандертальцям.

Гібралтар — перше місце, де в 1848 р. був знайдений череп жінки-неандертальця, тому знахідка неандертальської стоянки не викликала особливої сенсації. Знахідки 1997—2005 рр. показали, що неандертальці могли жити тут 23360±320 років тому і печера Горама була знана як останнє у світі місце, населене неандертальцями. Проте, 2014 р. учені дійшли висновку, що на Піренейському півострові неандертальці вимерли не пізніше 43 тис. років тому^[2][3].

Популяції горамських неандертальців як такої не було. Вважають, що вона ніколи не перевищувала 15 осіб. Місцевість навколо печери в ту пору відрізнялася різноманітністю — гори, піщані дюни і болота. Море знаходилося за 4,5 км. Кліматичні умови на території Гібралтара залишалися м'якими, тоді як на іншій території Європи відбувалося значне похолодання, яке досягло максимуму 30 тис. років тому. З цим похолоданням і скороченням лісів зазвичай пов'язують вимирання неандертальців, які споживали переважно м'ясо і могли в силу своїх фізичних особливостей полювати на великих тварин тільки зблизька. У тундрі і в степових районах це було неможливо. Але горамські неандертальці демонстрували хорошу пристосованість до змін. Вони полювали на гірських кіз і оленів, дрібну дичину, вживали рибу, черепах, молюсків і птахів. Той факт, що окрім їстівних видів птахів, було виявлено птахів-хижаків, дозволив сформулювати гіпотезу, що неандертальці ловили їх для накопичення пір'я, яке використали як прикрасу. Вони вміли обробляти камінь, створювали досить складні знаряддя праці.

Охорона

У 2012 році печеру Горама було занесено до попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО разом із сусідніми печерами Беннета^[en], Вангард і Хайїна^[en].