Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Плавун Валентина Олександрівна

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Плавун Валентина Олександрівна
Remove ads

Валентина Олександрівна Плавун (нар. 11 березня 1963, м. Київ) — живописець та художник театру, член Національної спілки художників України та Національної спілки театральних діячів України.

Коротка інформація Валентина Плавун, Народження ...
Remove ads

Біографія та навчання

Узагальнити
Перспектива

Народилася в Києві.

У 1981 році закінчила Державну художню середню школу імені Тараса Шевченка, у 1991 — Націона́льну акаде́мію образотво́рчого мисте́цтва і архітекту́ри факультет живопису, театрально-декораційне відділення.[1] Закінчила театрально-декораційне відділення майстерні Лідера Данила Даниловича.

Мати трьох дітей. Син Валентин (1986 р.н) — театрознавець, донька Катерина (1998 р.н.) — режисер, донька Марія (2004 р.н.) — навчається в ДХСШ, майбутній художник.

Професійна діяльність

З 1991 року працює художником-постановником у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки)[2]. Працювала над виставами у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра та Київському академічному театрі «Колесо».

З 2010 року є членкинею Національної спілки художників України та Національної спілки театральних діячів України.

Картини Валентини Плавун стали обкладинками двох номерів інформаційно-аналітичного, культурологічного молодіжного журналу «Стіна» у 2019 та 2020 роках.

У своїх роботах досліджує внутрішній світ людини та психологічний вплив портрету.

Мисткиня бере активну участь у вітчизняних і міжнародних виставках, аукціонах та конкурсах, її роботи зберігають у приватних колекціях в Україні, Німеччині, Австрії.

27 лютого 2021 року, у день 190-річчя від дня народження художника, у Плисках біля Ніжина, відкрили пам'ятний камінь-валун з гранітною плитою, присвячений пам'яті Миколі Ге. Однією з організаторок вшанування стала Валентина Плавун[3].

Thumb
Пам'ятний камінь Миколі Ге

Наприкінці 2023 року у Німецькому театрі Мюнхена відбулась виставка художниці «Краса попри війну»[4].

Художник театру

Художник по костюмах в Театрі імені Лесі Українки:[5]

  • "Фальшивка" (2024)
  • «Ігри на задньому подвір'ї» Е. Мазії (відновлення 2019)
  • «Різдвяні марева» Н. Птушкіної (2018)
  • «Дерева помирають стоячи» А. Касони (2018)
  • «Що трапилось у зоопарку» Э. Олбі (2018)
  • «Ціна» А. Міллера (2017)
  • «Ворог народу (Лікар Стокманн)» Г. Ібсена (2017)
  • «Антігона» Ж. Ануя (2017)
  • «Скамейка» О. Гельмана (2016)
  • «Вітер шумить в тополях» Ж. Сіблейраса (2016)
  • «Всі ми родом із дитинства» Ю. Яковлєва (2016)
  • «Жінка минулих часів» Р. Шиммельпфенніга (2015)
  • «Клавдія Шульженко. Старовинний вальс» О. Гаврилюк та О. Когут (2014)
  • «Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків» Л. Бэрфуса (2009)
  • «Шлюби укладаються на небесах» за Л. Толстим (2005)
  • «Насмішкувате моє щастя» Л. Малюгіна (2003)
  • «Пізанська вежа» Н. Птушкіної (1999)

Портрети

Творчі  виставки та  експозиції

Remove ads

Примітки

Джерела

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads