Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Плав'юк Ярослава Володимирівна
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ярослава Володимирівна Плав'юк, до шлюбу Бойко (24 березня 1926, село Біла[1] поблизу Тернополя — 4 березня 2023, Берлінгтон, Онтаріо, Канада) — українська громадська діячка, феміністка, благодійниця. Почесна членкиня Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. Членкиня жіночого товариства імені Ольги Басараб.
.svg){kind=link}
Дружина політика та громадського діяча — голови Організації українських націоналістів, генерального секретаря та Президента Світового Конгресу Вільних Українців, останнього президента Української Народної Республіки в екзилі Миколи Плав'юка.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народилася 24 березня 1926 року в селі Біла Тернопільська область[1][2], батько — професор гімназії Володимир Бойко, мати Марія — донька пароха греко-католицької церкви отця Колянківського[1]. 1945 рік зустріла в таборі для «переміщених осіб» (DP, «ді-пі») в американській зоні окупації (Карлсфельд біля Мюнхена).
У 1946 році закінчила Українську гімназію у Берхтесгадені, Баварія, Німеччина[3].
У 1948 році в Мюнхені одружилася з Миколою Плав'юком і прожила з ним довге і щасливе життя, виховавши двох синів Ореста і Нестора та двох дочок Уляну та Оксану. Наприкінці 1949 року їх сім'я переїхала до Канади; громадянка Канади.[4]
Ярослава Плав'юк — одна з організаторів іменних стипендій для українських студентів та дітей-сиріт Монреальського відділу Громадської служби українців Канади «Поміч Україні», де вона постійно опікується постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС, патронує Іванівську районну організацію жіночого Товариства імені Олени Теліги.
Бере активну участь в організації спонсорської допомоги щорічному Всеукраїнському літературно-мистецькому конкурсу на краще виконання творів Олени Теліги «Щоб далі йти дорогою одною», який проводиться серед учнівської та студентської молоді України Всеукраїнським жіночім товариством імені Олени Теліги.
Передала в дарунок рідкісні старовинні рушники із жіночим автентичним строєм до Шкільного музею Олени Теліги київської спеціалізованої школи № 97 імені Олени Теліги та музею Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.[5]
Ярослава Плав'юк зробила вагомий внесок у формування самосвідомості, підтримки національної ідеї українцями за кордоном та на батьківщині, у збереження культурної спадщини України. Її стараннями була повернута в Україну й передана до Центрального державного архіву кіно-, фото-, фонодокументів музична спадщини відомих в діаспорі, але зовсім незнаних в Україні композитора Богдана Весоловського та співака Антіна Дербіша.[6]
21 січня 2018 року вона звернулася до слова вдячності та заклику до збереження незалежності, побудови сильної демократичної європейської країни на заходах, присвячених 100-річчю Української Народної Республіки в Торонто[7].
Померла 4 березня 2023 року у канадському місті Берлінгтон, провінція Онтаріо, в 96-річному віці[8].
Remove ads
Нагороди та відзнаки
- Почесна грамота Київського міського Голови, за активну громадську діяльність, збереження національних традицій, формування патріотичних почуттів у підростаючого покоління.
- Орден Архистратига Михаїла УПЦ КП, за заслуги по відродженню духовності в Україні та утвердженню Помісної Української Православної Церкви.
Сім'я
- Батько — Володимир Бойко (1892—1989), професор гімназії, викладав українську мову та літературу, українську історію.
- мати — Марія Бойко, донька пароха греко-католицької церкви отця Колянківського
- чоловік — Плав'юк Микола Васильович (05.06.1927—10.03.2012), Президент УНР в екзилі
- сини Орест та Нестор
- доньки Уляна та Оксана
- має 9 онуків та 4 правнуки.
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads