Плетнівський провулок

Плетнівський провулок — провулок у Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Павлівського майдану до Кузнечної вулиці. Плетнівський провулок перетинає Кооперативну вулицю. Рух односторонній до перехрестя з Кооперативною і двосторонній після нього.

Плетнівський провулок Харків
Місцевість	Центр, Поділ
Район	Основ'янський
Колишні назви
Молчанівська вулиця
Загальні відомості
Протяжність	330 м
Координати початку	49°59′17.7″ пн. ш. 36°13′57.6″ сх. д.
Координати кінця	49°59′08.4″ пн. ш. 36°14′06.5″ сх. д.
поштові індекси	61003
Транспорт
Найближчі станції метро	«Історичний музей», «Майдан Конституції»
Автобуси	119е, 241е
Рух	односторонній, двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 2 до № 14
Архітектурні пам'ятки	№ 5, 7, 12
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450238
Мапа
Плетнівський провулок у Вікісховищі

Історія

Початок заселення Подолу відносять до середини XVII століття. У 1760-ті роки ця місцевість почала приваблювати купців, оскільки поруч розташовувався осередок харківської торгівлі.

У 1804 році Плетнівський провулок називався Молчанівською вулицею, за ім'ям вахмістра у відставці Молчанова, який на ній мешкав. Сучасну назву «Плетнівський» провулок отримав у середині XIX століття^[1]. Можливо, що ця назва пов'язана з іменем Романа Плетньова, харківського промисловця, купця 3-ї гільдії й гласного міської думи^[2].

У провулку уся ліва сторона належала купцю Ломакіну, а згодом ця земля була продана купцям Віссаріону Костюрину та Івану Боровкову^[3].

Будинки

Вхід до Плетнівського провулка позначений двома пам'ятками архітектури початку XX століття. Ліворуч розташоване колишнє кредитне товариство (архітектор О. М. Бекетов, реконструкція Ю. С. Цауне)^[4]. Праворуч — колишній купецький банк (архітектори О. І. Ржепішевський і М. В. Васильєв)^[5].

На перехресті з вулицею Кооперативною розташований Харківський коледж Державного університету телекомунікацій.

• Будинок № 5 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 7282-Ха^[6]. 1910-ті роки, архітектор невідомий. Колишнє Товариство взаємного кредиту. Нині в будинку розміщується Харківський інститут фінансів.
• Будинок № 7 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 7283-Ха^[6]. Житловий будинок 1916 року.

Першим власником цієї ділянки землі був купець Боровков, який влаштував тут свою садибу. По його смерті дворове місце успадкували його внуки. А в 1894 році ділянку придбав київський купець Михайло Абрамович Ясний. На початку XX століття він вирішив звести для своєї великої сім'ї новий дім. Проєкт розробив архітектор О. М. Гінзбург. У 1913 році на ділянці знесли старі будівлі і розпочали будівництво 4-поверхового прибуткового будинку. У 1916 році будівництво було завершено. Будинок був електрифікований, підключений до водопроводу і каналізації, в усіх квартирах були встановлені телефони. Сім'я Ясних зайняла весь 2-й поверх, а решту квартир здавала в оренду.

У травні 1918 року, в період установлення влади Гетьманату, коли в Харкові було розміщено німецький гарнізон, Михайло Абрамович продав будинок сім'ї харківського купця 1-ї гильдії Сергія Цетліна. Одну з квартир зайняв його син, лікар Марк Сергійович Цетлін, який колекціонував антикваріат, твори живопису і скульптури.

У 1919 році будинок був реквізований радянською владою і відданий під губернський військкомат. Більша частина творів мистецтва була знищена і зіпсована солдатами. Роботи, що збереглися, були перевезені до Харківського художнього музею.

У 1918—1919 роках сім'ї Михайла Ясного і Сергія Цетліна виїхали з Харкова, а будинок був націоналізований. У радянський період у ньому розміщувалися різні державні установи.

Сучасне використання будівлі — міська дитяча клінічна лікарня № 24^[3].

• Будинок № 12 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 7284-Ха^[6]. Особняк кінця XIX століття, архітектор невідомий.

Галерея

• 
  Будинок № 5
• 
  Будинок № 7
• 
  Будинок № 12