Площанський Венедикт Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Площанський.

Венеди́кт Миха́йлович Площа́нський (23 березня 1834, Калуш — 8 лютого (21 лютого) 1902, Вільно^[2]) — український публіцист, громадський діяч й історик з москвофільськими поглядами, який зрештою емігрував до Російської імперії.

Венедикт Михайлович Площанський
Народився	23 березня 1834(1834-03-23) Калуш
Помер	21 лютого 1902(1902-02-21) (67 років) Вільно
Підданство	Австро-Угорщина → Російська імперія
Діяльність	публіцистика
Галузь	регіональна історія[1], публіцистика[1] і політична діяльність[1]
Alma mater	Львівський університет
Знання мов	українська, німецька, польська і російська[1]

Життєпис

Народився в м. Калуші^[3].

Освіту здобув у Львівському університеті. Був прихильником москвофільства: єдності «русского» народу в трьох його гілках — білоруській, великоросійській і малоросійській, брав участь у галицько-російському русі за національне відродження в Австро-Угорської імперії. Став прихильником «святоюрців». У 1865 році став членом рософільського товариства «Галицько-руської матиці».^[3]

5 травня 1870 року був прийнятий у Ставропігійський інститут.^[4] Від 1872 р. — Народного дому у Львові, товариства імені М. Качковського (і був їх головою у 1877—1880 роках).^[3]

У 1861—1886 роках опублікував краєзнавчі нариси про майже 100 місцевостей Галицької Русі.

Від 1874 року — член-кореспондент Московського археологічного товариства.^[3]

У 1871—1887 роках працював останнім редактором, а пізніше і видавцем націоналістично-консервативної^[5] великої галицько-російської газети «Слово» у Львові. У 1882 році виступав фігурантом «Справи Ольги Грабар», відкритої владою Австро-Угорської імперії в межах боротьби з «русофілами», отримавши 5 місяців тюремного ув'язнення за звинуваченням у державній зраді.^[5] Звільнився. 1887 року емігрував до Російської імперії, прийняв її підданство і влаштувавсь працювати у Віленській археографічній комісії з розбору давніх актів.^[5] Був виконуючим обов'язки окремого цензора з внутрішньої цензури в м. Вільно з 3 березня 1894 року до 24 лютого 1901 року.^[2]

Помер у м. Вільно.^[3]

Праці

• Видав праці з історії Холмщини — «рос. Прошлое Холмской Руси по архивным документам XV—XVIII веков и другим источникам» (два томи, Вильно, 1899 р., 1901 р.).
• «рос. Акты Холмских судов XVI–XVII ст.»; друкувався у виданні «рос. Труды ІХ Археологического Съезда».
• Галицко-русский город Станиславов. — «Науковый сборник Галицко-Русской матицы за 1868 г.», Льв., 1869 г., — С. 15—56.(рос.)
• «Некоторые села Галицкой Руси» (1872) (рос.)
• Бродовский замок в начале австрийского владычества до 1786 г. — Слово, 1874 г. — № 108. (рос.)
• Буск, город и бывшее княжество того же имени на Галицкой Руси. — «Литературный сборник Галицко-Русской матицы за 1871 г.». — Львов, 1871, — С. 67—98. (рос.)
• Бучач. — Слово (Льв.), 1865 г., № 6575. (рос.)
• Написав велику кількість статей про галицькі місцевості, які склали книгу «рос. Некоторые села Галицкой Руси» (1872 р.).