Повитуха

Повиту́ха^[1] — розмовна^[2] назва жінки, яка супроводжує пологи. Одна з найстаріших професій, до появи науки акушерства була найпоширенішою галуззю народної медицини. Також відома як сповитуха^[3], баба-бранка^[4], баба або бабка.

Повитуха (німецька гравюра 1513).

Атестат колишньої повивальної бабки I-го розряду Петроградської столичної поліції Олександри Іванівни Веселаго (до шлюбу Савицької), яка закінчила курси в Повивальному інституті при Петроградському родопомічному закладі Відомства установ імператриці Марії, виданий в 1915 році

Короткі відомості

Перші згадки про повитух містяться в єгипетських папірусах 1900—1550 років до н. е. Ця професія була виключно жіночою.

В античному світі існували повитухи трьох ступенів: майстрині техніки прийняття пологів, знавчині з акушерства та гінекології та висококласні медикині.

В дохристиянській Європі повитуха була жрицею або знахаркою. Вона керувала пологами та проводила ініціаційні обряди після народження дитини. В східно-європейських суспільствах статус повитухи залишався високим навіть після прийняття християнства.

З 18 століття в Російській імперії існували вищі та середні заклади для повитух — Повивальні інститути, які проіснували до 1917 року. Діяльність повитух регламентувалась спеціальним статутом — «Статут повивальним Бабкам»^[5].

Баби-повитухи допомагали породіллям спеціальними амулетами, заговореною водою тощо. Так, щоб “розв’язалися” пологи, повитуха розплітала породіллі коси, розв’язувала на одязі всі вузлики, підвішувала її за руки, струшувала, обприскувала “з вуглинки”, розминала їй живіт для “виходу” плоду…  При цьому, чим більше бабка-повитуха знала подібних прийомів, наче прискорюючих пологи, тим більш досвідченою і розумною вона вважалася в акушерській справі.^[6]

В Україні

В Україні «повитуху» називали «баба»^[7]. У північних регіонах говорили «баба», «бабка», в Серед­ньому Подніпров'ї — «пупорізка», «породіль­на»^[8], на Гуцульщині — проста баба, баба^[9]. Усе пов'язане з пологами в Україні називалося «бабування», бабництво, бабкувата, бабити. Так, Мар­ко Грушевський розповідав про бабування у контексті вивчення дитинства^[10]. Етнографи Іван Беньковський^[11], Олександр Малинка^[12], Володимир Ястрєбов^[13] писали про бабу, вивчаючи обрядовість, пов'язану з народженням дити­ни.

Див. також

• Лікар-акушер-гінеколог
• Баба
• Бабина каша
• Акушерка

Джерела та література

• Супруненко Володимир. Народини: Витоки нації; символи, вірування, звичаї та побут українців / В. П. Супруненко. — Запоріжжя: МП «Берегиня» — СП «ФАЄЗ», 1993. — 136 с. ISBN 5-86842-020-9
• Бігусяк Михайло Лексика традиційних сімейних обрядів у гуцульському говорі / Прикарпатський університет ім. В. Стефаника / М. В. Бігусяк. — Івано-Франківськ, 1997.
• Бігусяк Михайло. З лексики родильного обряду у гуцульських говірках / М. Бігусяк // Український діалектологічний збірник. — К., 1997. — Кн. 3. — С. 293—301.
• Боряк Олена. Сільська баба-сповитуха в статусі родопомочниці // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Львів, 2000. — Вип.35 — 36. — С.441 — 445.
• Боряк Олена. Стан народного акушерства в ХІХ ст. // Українській історичний журнал, 2001. — № 2. — С.49 — 61;
• Гаврилюк Наталія. Досвід історико-етнографічного картографування родильних звичаїв та обрядів українців ІІ Народна творчість та етнографія, 1978. — № 1. — С. 18-27.
• Гаврилюк Наталія. Формули-міфи про народження дітей (До ареальної характеристики по українському Поліссі і суміжнихтериторіях) // Проблеми сучасної ареології. — Київ, 1994. — С. 332—339.
• Ганус Дзвенислава. Традиційна магія в родильній обрядовості населення західноукраїнського пограниччя в працях дослідників ХІХ-ХХ століття // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. С. — 76-83
• Гвоздевич Стефанія. Родильна обрядовість поліщуків // Полісся України. — Львів, 1997
• Гілевич Ігор. Баба-повитуха у селянському житті галицької Волині у ХІХ — першій половині ХХ ст. (За матеріалами зі с. Синькова та присілка Діброви Радехівського району) // Етнічна культура українців. — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2006. — С. 247—265.
• Грушевський Марко. Дитина у звичаях і віру­ваннях українського народу / Марко Гру­шевський — К.: Либідь, 2006. — 256 с.
• Дроботенко Валентина, Омельченко З. Словник родинної обрядової лексики східностепових українських говірок // Лінгвістичні студії. Збірник наукових праць.- Вип. 2. — Донецьк, 1996. — С. 264—269.
• Маслійчук Володимир. Дітозгубництво на Лівобе­режній та Слобідській Україні у другій по­ловині XVIII ст. / Володимир Маслійчук. — Харків: Харківський музей приватної садиби, 2008. — 128 с.
• Небесна Зоряна. Звичаї при народженні дитини на Бойківщині. Динаміка змін в обрядовості ХХ–ХХІ століть / З. Небесна // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 40-46
• Сурта Е. Н. Повитухи в период позднего средневековья в Германии: маргиналы или пограничная социальная группа? // Генедерние исследования (рос.)