Повчання Кагемні

Повчання Кагемні, Повчання для Кагемні — давньоєгипетський літературний твір жанру «повчань» (sb³ jt)^[1], створений в епоху Стародавнього царства, але дійшов до нас у копіях Середнього царства^[2][3]. Викладає правила гарного тону у вигляді настанов дорослого молодому поколінню.

«Повчання Кагемні»

Країна	Стародавній Єгипет
Мова	середньоєгипетська мова
Жанр	поезія

Рукопис

Джерело

Твір зберігся не повністю на Папірусі Прісса^[4] і не копіювалося в Новому царстві, як, наприклад, «Повчання Птаххотепа»^[5]. "Повчання для Кагемні" відноситься до VI династії^[6], тоді як "Папірус Прісса" складений при XII династії (близько 1991-1783 до н. е.). Повчання займають у ньому дві сторінки перед повним текстом «Повчання Птаххотепа»^[7] і містить 4 настанови, короткий висновок і колофон^[5]. Рукопис відноситься до XI - XII династій, коли ієратичне письмо переходило з вертикального до горизонтального написання^[8]. «Папірус Прісса» знайдено французьким сходознавцем Емілем Пріссом у Фівах у 1857 і з тих пір зберігається в Національній бібліотеці Франції в Парижі (№ 183-194)^[9].

Існує припущення, що твір придумано і записано в період Середнього царства, а штучне старіння покликане надати більшої сили впливу^[5].

Переклади

Вперше факсимільна копія опублікована в 1847^[4], потім в 1911^[10]. Перший переклад здійснив англійський єгиптолог Батискомб Ганн^[en] в 1918^[11]. Також перекладами твору займалися Адольф Ерман (1927), Франтішек Лекса (1928), Алан Х. Гардінер (1946)^[12], Вільям К. Сімпсон (1972)^[13], Міріам Ліхтхейм (1973)^[6], Хелльмут Бруннер (1988)^[3].

Автор

Повчання Кагемні закінчується згадкою імені Кагемні — майбутнього візира- чаті фараона Снофру з IV династії (бл. 2575 до н. е.)^[5][14] або фараона Хуні з III династії^[12]. У самому творі говориться, що фараон Хуні перестав, і на престол зійшов Снофру^[15].

Автором та батьком Кагемні, для кого складалося повчання, на думку єгиптологів, може бути Каїрсу (Каїрес)^[3], чиє ім'я згадано серед інших видатних мудреців у Папірусах Честера Бітті (IV verso)^[16][3]. Інші вчені вважають самого Кагемні автором повчань^[17][18].

Зміст

Мудрий чаті, чиє ім'я залишилося невідомим, звертається з настановами, яким він сам дотримувався, до «дітей», що також може перекладатися і як «учні»^[3]. Серед них названо Кагемні, на ім'я якого твір отримав у наші дні свою назву.

«Щасливим залишиться скромний»^[5][19].

У формі бесіди викладаються деякі норми поведінки для вільної людини, як вести себе за спільним столом — треба стримувати свій апетит, але не ображати зневагою не дотримуючись цього правила; намагатися не бути балакущим і зарозумілим, «бо не відомо, що зробить бог, коли він покарає». Наприкінці згадується і доля Кагемні, який піднявся на посаду візира-чаті при фараоні Снофру^[15].

Аналіз

Твір серед інших прикладів «Повчань» є джерелом інформації про етичні та моральні принципи древніх єгиптян^[5].

Давньоєгипетським творам жанру є відповідності в біблійній писемності, що носить імена Соломона і Сірахіда^[15].