Погар (Брянська область)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Погар.

Пога́р (рос. Погар) — селище міського типу, центр Погарського району Брянської області, Російська Федерація. Знаходиться на території української історичної землі Стародубщина.

смт Погар
Погар
Герб Прапор
Розташування смт Погар
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Брянська область
Муніципальний район	Погарський
Код ЗКАТУ:	15242551
Код ЗКТМО:	15642151051
Основні дані
Перша згадка:	1155
Статус смт	1938
Населення	11 358 осіб (2006)
Поштовий індекс	243550
Телефонний код	+7 48349
Географічні координати:	52°33′ пн. ш. 33°15′ сх. д.
Водойма	р. Судость
Найближча залізнична станція	Погар
Відстань
До залізничної станції:	5 км
До центру регіону (км):  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	107
Погар у Вікісховищі

Населення селища становить 11 358 осіб (2006; 11 471 в 2002).

Географія

Селище розташоване на річці Судость, правій притоці Десни, за 21 км від нинішнього кордону з Україною.

Походження назви

З ХІІ ст. по 1563-й рік відомий як місто Радогощ. За тлумаченням місцевих краєзнавців, ця назва пов'язана зі значним торговельним статусом міста за доби Київської Русі. Радогощ — місце, де «радяться гості» (тобто «купці»), або місто, де «раді гостям»^[1]. В XVI ст., внаслідок захоплення Стародубщини Московським царством, та постійних війн за цей край з Литвою і Річчю Посполитою, Радогощ руйнується шість разів, найбільше - 1563-го року, під час Лівонської війни. Відновлюється місто лише у другій чверті XVII ст., після відвоювання Стародубщини Річчю Посполитою від Москви, під назвою Погар, тобто - відновлений на погорілому місці.

Історія

Погар є одним з найдавніших поселень північної Чернігівщини. На місці сучасного селища існувало слов'янське поселення в VIII-IX століттях. В 1155 році вперше згадується як місто Радощ (пізніше — Радогощ). В кінці 30-их років XIII століття повністю спалене татарами. У другій половині XIV століття землі, де розташоване місто, були захоплені Великим князівством Литовським.

В 1500–1618 роках перебувало в складі Росії, в 1618 році увійшло до складу Речі Посполитої. З середини XVII століття поселення отримало сучасну назву.

За адміністративно-територіальним та військовим поділом України Погарська сотня входила до складу Ніжинського полку. З 1654 — до новоствореного Стародубського полку, який 1663-го року виділений з Ніжинського полку в окрему одиницю, підпорядковану гетьманському управлінню і проіснував до 1781 р. Потім з козаків утворено полк російської армії, а територія увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва в складі Росії. У XVII–XVIII ст. місто мало Маґдебурзьке право. Погар був відомий своїми ярмарками.

З 1782 року — повітове місто Новгород-Сіверського намісництва, в 1797 році залишений позаштатним містом Стародубського повіту.

За даними на 1859 рік у позаштатному місті Стародубського повіту Чернігівської губернії мешкало 4378 осіб (2023 чоловічої статі та 2355 — жіночої), налічувалось 511 дворових господарств, існували 9 православних церков, єврейська молитовна школа, приходське училище, поштова станція, салотопний і 2 шкіряних заводи, відбувалось 5 ярмарок на рік й щонедільні базари^[2].

За даними на 1893 рік мешкало 5644 особи (2791 чоловічої статі та 2853 — жіночої), налічувалось 744 дворових господарства^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 4965 осіб (2265 чоловічої статі та 2700 — жіночої), з яких 3789 — православної віри, 1159 — юдейської^[4].

В 1910 році з Почепа була переведена цигаркова фабрика купця Шепфера, в 1915 році відкрита ще одна — А. Г. Рутенберга.

З 1925 року — село, з 1929 року — райцентр, з 1938 року — селище міського типу.

Перед приходом німецьких окупантів 1941 року єврейська община селища на своєму зібранні вирішила не залишати селища. Німецькі окупанти винищили більшу частину єврейського населення ^[5].

Економіка

В селищі працюють цигарково-сигарна фабрика, єдина в Росії з випуску сигар, заводи картопляного грануляту, хлібний, з виробництва масла та сухого молока, консервний, овочесушильня та м'ясокомбінат.

Відомі люди

• Кирнарський Марко Абрамович (1893—1941) — радянський графік.
• Лобисевич Опанас Кирилович (1732—1805) — письменник, один з піонерів українського національного відродження XVIII ст.
• Лобова Тамара Григорівна (1911—2007) — радянський російський кінооператор.
• Шабловський Михайло Степанович — український режисер-документаліст.

Література

• Ігор Роздобудько. Занепад економічного життя на Стародубщині під московським пануванням. // Стародубщина. Нарис українського життя краю.

Посилання

• Галерея та супутниковий знімок
• Велика Радянська Енциклопедія^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• База даних Росії
• Про селище
• Про сигарну фабрику