Погреби (Кременчуцький район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Погреби.

Погреби́ — село в Україні, у Градизькій селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 1969 осіб. Колишній центр Погребівської сільської ради.

село Погреби
Залізнична станція Рублівка Залізнична станція Рублівка
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Кременчуцький район
Тер. громада	Градизька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA53020050200030664
Облікова картка	Погреби
Основні дані
Населення	1969
Площа	8,448 км²
Густота населення	233,07 осіб/км²
Поштовий індекс	39097
Телефонний код	+380 5365
Географічні дані
Географічні координати	49°15′19″ пн. ш. 33°18′10″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	100 м[1]
Водойми	р. Сухий Кагамлик
Найближча залізнична станція	Рублівка
Відстань до залізничної станції	2 км
Місцева влада
Карта
Погреби
Погреби
Мапа
Погреби у Вікісховищі

Походження назви

За однією з гіпотез ця місцина була сторожовим постом козаків, які стояли на чатах на випадок набігів татар і турків. За нею козаки на крутосхилах копали великі ями схожі на погреби, у яких зберігали порох, продукти харчування, а на випадок раптового набігу великого загону татар могли переховуватися у заплавах річки та таємних погребах.^[2]

За іншою версією тут були величезні випаси, які належали ігумену Києво-Печерського монастиря, який знаходився у містечку Городище, за п'ятнадцять кілометрів звідси. Щоб не возити молоко кожного дня у містечко, пастухи копали великі погреби.^[2]

Географія

Загата

Село розташоване на березі річки Сухий Кагамлик, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Набережне, нижче за течією на відстані 1 км — село Коржівка. Річка в цьому місці утворює велику загату.

Через село проходять автомобільна дорога Т 1716 та залізниця, станція Рублівка.

Історія

Виникло село в ІІ половині XVII століття. Заселене кріпаками Київського Пустинно-Миколаївського монастиря на козацьких і селянських землях, що належали раніше жителям містечка Городище (нині Градизьк). У 1730 році в Погребах Городиської сотні Миргородського полку було 55 дворів, село належало ігумену монастиря Радимовичу (після 1786 року монастирські селяни перейшли у казну). Після ліквідації полкового устрою, 1781 року Погреби віднесені до Городиського повіту Київського намісництва. З 1795 року село входить до складу Кременчуцького повіту Малоросії, з 1802 року — до того ж повіту Полтавської губернії.

З початком радянської окупації на початку 1918 року село стало центром Погребівської волості. З лютого 1932 року до вересня 1937 року село відносилося до Харківської, а з 22 вересня 1937 року до Полтавської області.

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 48 жителів села, що загинули від голоду.^[3]

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 12 вересня 1941 до 27 вересня 1943 року. До Німеччини на примусові роботи вивезено 124 особи, загинуло на фронтах 269 односельчан. У Погребах розміщувався військовий шпиталь. Від ран померли в ньому 53 радянські бійці. Село було майже вщент зруйноване: з-понад 500 дворових господарств зруйновано 408.

1954 року Погреби радіофіковані, 1963 року проведено світло. У 1967 р. до складу селабуло приєднано територію села Рублівка. 

У 1979 року прокладено дорогу з твердим покриттям.

Демографія

1859 року у козацькому та власницькому селі налічувався 101 двір, мешкало 523 осіб^[4].

1900 року — 262 двори, 1907 жителів, земська школа. 1910 року — 335 дворів, 2188 жителів. 1923 року — 2136 мешканців. За переписом 1926 року в Погребах у 480 дворах мешкало 2457 осіб.

Динаміка населення

1859	1900	1910	1923	1926	1990	2001	2011[2]
523	1 907	2 188	2 136	2 457	2 277	1 969	1 785
	▲	▲	▲	▲	▼	▼	▼

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1914	97.21%
російська	50	2.54%
вірменська	3	0.15%
румунська	1	0.05%
інші/не вказали	1	0.05%
Усього	1969	100%

Економіка

У селі працюють такі підприємства:^[2]

• агрофірма «Вересень»
• ТОВ «Рост Агро»
• ТОВ «Світ Бакалії»
• ТОВ «Агрофірма Мічуріна»

Інфраструктура

У Погребах діє дільнична лікарня ветеринарної медицини, поштове відділення зв'язку, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Усмішка», амбулаторія загальної практики сімейної медицини, Будинок культури, бібліотека, вісім магазинів.

Село газифіковане. Є водопровід.

Будинок культури	Школа	Колишній дитячий садок

Архітектура

У Погребах збудовані такі пам'ятники:

• В. І. Леніну (1947 рік);
• Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудований 1956 року);
• пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки німецько-радянської війни (збудований 1956 року).

Культові споруди

• Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Збудована 1907 року. Дерев'яна, на мурованому цоколі. Згодом була приписана до Успенської церкви села Рублівка. "Церковно-парафіяльна школа в селі Рублівка існувала з 80-х рр. ХІХ ст., а в 1891 р. вона отримала приміщення. Попечителем школи був місцевий землевласник Іван Іванович Маклаков-Скавронський. Із 1893 р. і до Першої світової війни останнім завідувачем та законовчителем школи був священик о. Василій Біленький, випускник духовної семінарії із 32-річним педагогічним стажем... У 1913 р. в жіночій школі навчалися 57 дівчаток, серед них три іудейського віросповідання".^[6]
• У новітній час богослужіння проводяться у новозбудованому цегляному храмі з березня 1994 року.

Пам'ятник воїнам ДСВ	Різдвяно-Богородицька церква (УПЦ МП)

Відомі люди

• Максименко Володимир Григорович (1912—1994) — український радянський актор, народний артист Української РСР (1972). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1978).
• П'ясецький Володимир Анатолійович (1972—2016) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[7].

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область