Максименко Володимир Григорович

Володи́мир Григо́рович Макси́менко (28 червня 1912, Погреби (тепер Глобинський район), Російська імперія — 23 липня 1994, Львів, Україна) — радянський і український актор. Народний артист УРСР (1972). Лауреат Шевченківської премії (1978).

Надгробок Володимира Максименка на Личаківському цвинтарі

Максименко Володимир Григорович
Народився	28 червня 1912(1912-06-28) (113 років) Погреби, Російська імперія
Помер	23 липня 1994(1994-07-23) (82 роки)  Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Громадянство	Російська імперія →  СРСР →  Україна
Діяльність	актор
Роки діяльності	1930 — 1994
IMDb	nm0538760
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максименко.

Життєпис

Закінчив Московський інститут театрального мистецтва ім. А. Луначарського.

В 1930–1934 роках працював в театрі «Кривбас», з 1934 — у Запорізькому, з 1944 — у Львівському українському драматичному театрі ім. М. К. Заньковецької.

1957 року закінчив московський Державний інститут театрального мистецтва.

1978 року присуджена Шевченківська премія — разом з С. В. Данченком, Н. П. Доценко, М. Я. Зарудним, М. В. Кипріяном, Ф. М. Стригуном — за виставу «Тил» у Львівському українському драматичному театрі ім. М. К. Заньковецької.^[2]

Виконав такі ролі:

• Панталоне — «Слуга двом панам» К. Гольдоні,
• Олексій Остапович Наріжний — «Тил» М. Зарудного,
• Макар Барильченко — «Суєта» І. Карпенка-Карого,
• Зброжек — «Маклена Граса» М. Куліша,
• Дормидонт — «Пізня любов» О. Островського,
• Кропивницький — «Марія Заньковецька» І. Рябокляча,
• Лісовик — «Лісова пісня» Лесі Українки.

Фільмографія

1. 1953: «Назар Стодоля» (перший сват)
2. 1961: «Лісова пісня», Той, хто в скелі сидить
3. 1969: «Падаючий іній» (капітан)
4. 1973: «До останньої хвилини» (учасник наради)
5. 1979: «Хазяїн» (Феноген)
6. 1983: «Житейське море» (Крамарюк)