Фут-фетиш

Фут-фетиши́зм (англ. foot fetishism) або подофілі́я (від дав.-гр. πόδες — «ноги», дав.-гр. φιλία — «любов») — сексуальний потяг до ніг, зокрема до стоп. Найпоширеніший вид сексуального фетишизму. З-поміж фетишистів понад 40 % складають саме фут-фетишисти^[1].

Ілюстрація Мартіна ван Меле, 1926 р.

Характеристики

Фут-фетишизм, як правило, не замінює генітальної сексуальної активності, але може доповнювати її. З'являється переважно в підлітковому віці незалежно від соціального оточення.^[1].

Предмети інтересу в фут-фетишизмі різноманітні, зазвичай це розмір стопи, пальців, п'яти, їх форма, педикюр і прикраси, невізуальні деталі, такі як запах, фактура, взаємодія з ногами — масаж, дотики, поцілунки, лоскотання, лизання, смоктання пальців. Існують також підвиди фут-фетишу, такі як потяг до взуття (ретифізм, від французького письменника Ніколя-Едме Ретіфа), або прикрас ніг на кшталт кілець чи ланцюжків^[1].

Фізіологічними підставами фут-фетишизму переважно визнається близькість функціональних зон кори головного мозку (див. кортикальний гомункулус), що відповідають за ноги та за геніталії. Інші пояснення полягають у тому, що в формі стулених стоп вбачається подібність до жіночих або чоловічих геніталій; або що ноги і геніталії перебувають в одному візуальному вікні, тож дивлячись на одне, людина зазвичай бачить і друге, і вони пов'язуються^[1][2].

Фут-фетишизм у культурі

Нога статуї Артеміди, II ст. н. е.

Перші відомі зображення, котрі можна вважати фут-фетишистськими, належать цивілізації Стародавнього Єгипту і датуються 2600—2100 роками до н. е. Жіночі стопи сексуалізувалися в Стародавній Греції та вважалися інтимною частиною тіла. Ідеалом вважалася «нога богині» зі вказівним пальцем, дещо довшим за інші. Богинь-дівчат традиційно зображали взутими, тоді як у дорослих богинь босі стопи могли слугувати засобом зваблення. Сакральний прояв фут-фетишизму вбачається у ритуалах омивання ніг на Близькому Сході та цілування ніг шанованих осіб чи роззування при вході до храму, як це практикується в індуїзмі та буддизмі. В культурі Китаю з X по XX століття сексуальними вважалися нездорово малі стопи, тому над дівчатками з раннього віку здійснювали бинтування ніг, що призводило до інвалідизації жінок та нездатності ходити (що теж сексуально збуджувало чоловіків). У культурі Стародавньої Японії дітям в імператорській родині заборонялося торкатися ногами землі, оскільки вони вважалися надто чистими для цього. В європейській культурі жіночі стопи сексуалізувалися на рівні з грудьми та сідницями^[3].

Фут-фетиш є поширеною складовою БДСМ-практик^[4].

Фут-модель Hasan Kızmaz, ділиться своєю роботою, з написом свого імені на підошві та з чорним лаком для нігтів.

З фут-фетишизмом пов'язані фут-селфі або «футсі» (footsie) — фото стоп (переважно босих), що публікуються в соціальних мережах^[5], особливо Instagram^[6][7]. Їхньому поширенню сприяє те, що фото цієї тематики не підпадають під заборонену, як порнографічні^[7].

Див. також

• Ретифізм — фетишизм взуття.
• Футджоб — стимуляція пеніса ногами.
• Партиалізм — вибірковий сексуальний інтерес до частин тіла, окрім геніталій.