Поема-подія

Пое́ма-поді́я — ліричний жанр, який створив французький поет Гійом Аполлінер, новаторство поета^[1]. Аполлінерівська поетична реформа була спрямована на ствердження засад нового мистецтва. Сам поет визначав його як «новий реалізм», «натуралізм вищого типу», «надреалізм». Він прагнув наситити лірику «прозою життя». В історію літератури Гійом Аполлінер увійшов як знакова постать світового авангардизму.^[2].

Характеристика

У «поемі-події» кожна прикмета життя постає як подія, що має велике значення і для ліричного героя, і для всього світу. У такого типу творах відсутні неважливі речі. Для поета важливо все — і рух автомобілів на вулицях, і падіння осіннього листка, і думка, і схід сонця. У «поемі-події» поєднуються епос і лірика. «Поемами-подіями» Гійома Аполлінера стали «Зона», «Пісня нелюбого», «Лист-океан» та ін. Головним предметом зображення у них є не якийсь один епізод чи ліричне переживання, а сама стихія життя. Зображення об'єктивного світу подано через суб'єктивне сприйняття ліричного героя, це своєрідна хроніка часу Аполлінера, а сам автор постає у ролі літописця своєї доби.