Покошицька волость

Покошицька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Кролевецького повіту Чернігівської губернії з центром у селі Покошичі.

Покошицька волость
Центр	Покошичі
Площа	20 040 (1885)
Населення	9259 осіб (1885)
Густота	42.3 осіб / км²

Станом на 1885 рік складалася з 16 поселень, 30 сільських громад. Населення — 9259 осіб (4865 чоловічої статі та 4394 — жіночої), 1442 дворових господарства^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	9200	6954
Приватної власності	8381	3306
Казенної власності	2372	—
Іншої власності	87	51
Загалом	20040	10311

Найбільші поселення волості на 1885 рік^[2]:

• Покошичі — колишнє державне й власницьке село за 50 верст від повітового міста, 1443 особи, 222 двори, православна церква, школа, ренськовий погріб, 3 постоялих будинки, 3 лавки. За 10 верст — крупорушка, водяний млин, 2 винокурний і гончарний заводи.
• Блистова — колишнє державне й власницьке село, 1125 осіб, 170 дворів, православна церква, лавка.
• Гнатівка — колишнє державне й власницьке село, 463 особи, 90 дворів, православна церква, постоялий будинок.
• Лоска — колишнє державне й власницьке село при річці Лоска, 93 особи, 17 дворів, православна церква, школа.
• Мезин — колишнє державне село, 700 осіб, 113 дворів, православна церква, постоялий будинок, лавка, вапняний завод.
• Псарівка — колишнє державне й власницьке село при річці Десна, 902 особи, 145 дворів, православна церква, постоялий будинок, лавка, вапняний завод.
• Радичів — колишнє державне село при річці Десна, 1426 осіб, 250 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 лавки, 2 водяних млини, крупорушка.
• Студинка — колишнє державне село при річці Лоска, 563 особи, 97 дворів.
• Ушівка — колишнє державне й власницьке село при річці Лоска, 346 осіб, 60 дворів, постоялий будинок, 3 водяних млини, 2 крупорушки, шкіряний завод.
• Шаболтасівка — колишнє державне й власницьке село, 987 осіб, 144 двори, православна церква, 2 постоялих будинки, лавка, 2 крупорушки.

1899 року у волості налічувалось 32 сільських громади, населення зросло до 14 008 осіб (6962 чоловічої статі та 7046 — жіночої)^[3].