Полтавець Віктор Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Полтавець.

Віктор Васильович Полтавець (11 січня 1925, Пологи — 5 листопада 2003, Київ) — український художник, заслужений діяч мистецтв УРСР, народний художник УРСР, член НСХУ.

Полтавець Віктор Васильович
Народження	11 січня 1925(1925-01-11)  Пологи, Бердянська округа, Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	5 листопада 2003(2003-11-05) (78 років)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Жанр	батальний, пейзаж
Навчання	Харківський художній інститут
Вчитель	Світличний Єфрем Павлович
Діяльність	художник
Роки творчості	1950—2000
Вплив	Михайло Дерегус
Відомі учні	Спіцевич Євген Андрійович
Працівник	Харківський фаховий вищий художній коледж
Член	Національна спілка художників України
Нагороди

Біографія

Народився у місті Пологи. Рід Полтавців походить від Запорізьких козаків. За родинними переказами давній прапрадід художника був писарем війська Запорізького. Любов до мистецтва спалахнула у Полтавця в шкільному віці. Вчителем малювання в їх віддалену провінцію було вислано опального студента Ленінградської академії мистецтв Генріха Цехановського, що було звичайним явищем 30-х років. Генріх Іванович у багатьох зумів розкрити неабиякі творчі здібності. Багато хто з учнів мріяли стати художниками, але війна внесла свої трагічні корективи — лише два хлопці з класу повернулися живими, одним з них був Полтавець. Майбутній художник пройшов війну 17-літнім хлопцем, у 1942-1943 воював на Кубані, був сапером, демобілізований з армії через контузію і важкі поранення. Після одужання поїхав до Харкова.

У 1950 році закінчив Харківський державний художній інститут, де навчався у О. Кокеля та М. Дерегуса. Полтавець успішно закінчує інститут, його дипломна робота «Атаку відбито» одразу потрапляє в Національний Художній музей України, часто репродукується, стає відомою широкому загалу шанувальників мистецтва. Молодий художник викладає в Харківському художньому училищі, згодом працює в студії Грекова в Москві, успішно виставляється, як живописець на республіканських та всесоюзних виставках. Отримує запрошення в Київ у видавництво «Мистецтво». На початку 1960-х Віктор Васильович очолює художній відділ видавництва дитячої літератури «Веселка».

Донька — художниця, заслужений художник України Оксана Полтавець-Гуйда (нар. 1956)^[1].

Помер 5 листопада 2003 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Відзнаки

Народний художник УРСР (1984). Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1982), Вітчизняної війни (2000), Грамотою Президії ВР УРСР (1964).

Творчість

Могила Віктора Полтавця

Працював в галузі живопису, графіки. Працюючи у видавництві, художник розпочинає серйозну роботу над книжковою ілюстрацією. Створює ряд вагомих творів, оформлюючи книги українських та російських класиків. Він утверджується, як майстер книжкової графіки, у 1958 році отримує престижну міжнародну нагороду за ілюстрації до роману Серафімовича «Залізний потік».

Як зазначає Ігор Шаров, паралельно до графічної і редакторської діяльності, плідно працює в живописі, утверджуючи себе перш за все як майстра картини, а згодом і діорами. Він виставляється майже на всіх республіканських та всесоюзних виставках якісними вагомими роботами. Твори художника потрапляють в різні музеї України і за кордон. Чимало його робіт знаходяться в країнах Західної Європи, США, Канаді, Японії. Для картин художник вибирав вагомі, соціально значимі, здебільшого історичні теми, намагаючись залишитись максимально правдивим у висвітленні подій. Живопис творів широкий і переконливий, базується на натуральних штудіях.

Основні твори:

• «Атаку відбито» (1950);
• «Арсенальці» (1959);
• «Микола Джеря», «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького (ілюстрації до книг, 1960);
• «Червоні козаки» (1963);
• «Гайдамаки» (1964);
• «Хвилина відпочинку» (1965);
• «Битва під Берестечком» (1967);
• «Олександр Пархоменко» (триптих, 1967);
• «Гінці» (1970);
• «Партизанський край» (1971);
• «Справи колгоспні» (1975);
• «Кінець війні» (1978);
• «Святослав» (1982);
• «Прорив» (1983);
• «Сурмач» (1984);
• «Орля» (1988);
• «Чернігівщина» (серії пейзажів, 1985—1990);
• «Весняні води» (1990);
• «Богдан Хмельницький та його соратники — Кривоніс та Богун» (2000).

Автор ілюстрацій до творів Т. Шевченка, Івана Ле, Г. Успенського, Д. Фурманова.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 468 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 482 . — ISBN 5-88500-071-9.
• Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007. ISBN 966-505-134-2