Писар польний

Писар польний (пол. Pisarz polny, лат. notarius campestris) — військова посада Речі Посполитої. У Великому князівстві Литовському був писар польний литовський, а в Короні — писар польний коронний.

Історія посади

Посада військового (польного) писаря була створена близько 1510 року^[1] для того, щоб позбавити гетьманів адміністративної роботи. З 1633 року писар не міг посідати жодної сенаторської посади.

У XVII столітті писар разом зі стражником великим, стражником польним і обозним утворили гетьманський штаб, який вирішував військові та казначейські справи, вів записи та звіти про кількість вояків. Завданням цього штабу був також контроль за якістю озброєнь і устаткування на підставі приписів та укладених угод. Співробітники штабу також займалися комплектацією та забезпеченням армії.

Після значного скорочення армії 1717 року посада писаря польного втратила свою вагу. З моменту створення 1775 року Військового департаменту Постійної Ради, фактично, посада писаря стала непотрібною, оскільки справами фінансування та забезпечення військ займалися Військова комісія, Військовий департамент Постійної ради^[pl] та Королівська військова канцелярія. Проте писар польний залишився нижчим урядовцем у Військовому департаменті. Він також отримував дуже високу зарплату: писар польний коронний отримував 30 000 злотих щорічно, а писар польний литовський — 15 тисяч злотих.

Протягом 1764—1792 років посада писаря польного була лише формальною та почесною, тому вона залишалася в руках магнатів. Під час реформ Чотирирічного сейму 1790 року Сейм відновив статус цієї посади, піднявши писарів польного коронного та литовського до рангу генерал-лейтенанта (найвищого військового звання тодішньої польської армії), і доручивши їм інспектувати армію по всій країні. Діяльність, яку доручали писарям, була пов'язана з плановим розширенням кількісного складу армії.

Першим писарем польним був Вацлав Баворовський, а одним з останніх і найбільш заслуженим був письменник Казимир Жевуський.

Компетенції уряду

Писар був членом «штабу» гетьмана. До його компетенції належало військове управління (заміщував у цьому гетьмана), проводив перепис армії, який він представляв на початку кожної каденції сейму, проводив перевірки військових частин, виплачував жовнірам зарплату (жолд). Він опікувався устаткуванням підрозділів, пильнував за якістю зброї, і був зобов'язаний повідомити короля або гетьмана про будь-які недоліки. Він інспектував замки України (цей обов'язок перейшов до нього від командувачів Оборони поточної). Зазвичай, він брав участь у всіх військових виправах.

Писар польний, як і інші урядники, перед зайняттям своєї посади повинен був прийняти присягу. Без цього всі дії, які він здійснив, а також звіти, подані до Сейму, вважалися недійсними.

У полках писарі польні допомагали писарям полковим.

Деякі відомі писарі польні коронні

• Станіслав Орлик — предок гетьмана Пилипа Орлика
• Балтазар Станіславський (1581-1582)
• Ян Потоцький (з 1594 р.)
• Стефан Потоцький (з 1612 р.)
• Миколай Потоцький (1629-1637)
• Домінік Александер Казановський (1637–1648)
• Анджей Сєраковський (1649)
• Адам Єронім Синявський (1649)
• Зиґмунт Пшиємський (1650-1652)
• Ян Фридерик Сапіга (1653—1664)
• Якуб Потоцький (1664—1671)
• Міхал Потоцький (з 1686 р.)
• Стефан Станіслав Чарнецький (1671-1703)
• Вацлав Петро Жевуський (з 1732 р.)
• Міхал Юзеф Жевуський (1736-1752)
• Франциск Жевуський (1752-1774)
• Казимир Жевуський (1774–1792)

Деякі відомі писарі польні литовські

• Лев Сапіга (з 1581 р.)
• Олександр Корвін-Госевський (1630—1639)
• Владислав Петрович Волович (1639—1653)
• Ян Самійлович Огінський (1669—1672)
• Кароль Юзеф Сапєга (1730—1748)
• Михайло Казимир Огінський (1748—1764)

Див. також

• Писарі Руської канцелярії
• Пелгжимовський Еліаш - королівський секретар за часів польського короля Стефана Баторія