Політична унія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Унія.

Політи́чна у́нія (від піздньолат. unio "єднання") — тип політичного утворення, який складається з менших держав або створюється з них, або процес, який цього досягає. Ці менші державні утворення зазвичай називаються федеративними штатами та федеральними територіями^[en] у федеральному уряді; і префектури, регіони або провінції у випадку централізованого уряду^[en]. Ця форма правління може бути створена шляхом добровільної та взаємної цесії^[en], і її членів та прихильників називають уніоністами. В інших випадках вона може виникнути внаслідок політичного об’єднання, яке характеризується примусом і завоюванням^[en]. Об'єднання окремих держав, які в минулому разом становили єдине ціле, відоме як возз'єднання.^[1] На відміну від персональної чи реальної унії, окремі суб’єкти можуть передати повноваження, але підпорядковуються центральному уряду або координуються в певній організації. У федералізованій системі суб’єкти зазвичай мають внутрішню автономію, наприклад, у створенні поліцейських відділів, і ділять повноваження з федеральним урядом, за яким зазвичай зарезервовані зовнішній суверенітет, збройні сили та міжнародні відносини. Унія визнається на міжнародному публічному праві як єдине політичне утворення.^[2] Політичну унію можна також назвати законода́вчою у́нією або держа́вною у́нією. Унія може бути здійснена у багатьох формах, загалом класифікованих як:

• Установча унія
• Установча анексія
• Федеральна унія
• Федеральна анексія
• Змішані унії

Установча унія

В установчій унії утворюється нова держава, колишні держави повністю розчиняються в новій державі (хоча деякі аспекти можуть бути збережені).

Установчі унії існували протягом більшої частини історії, наприклад, коли:

• Люблінська унія між Великим князівством Литовським і Королівством Польським призвела до створення Речі Посполитої, виборної монархії, де польська шляхта обирала монарха;
• Акт про унію 1707 року між Королівством Шотландія та Королівством Англія створили Королівство Великої Британії;
• У 1783 році кожна з тринадцяти колоній підписала Статті Конфедерації, що об’єднало їх у Сполучені Штати Америки;^[3]
• У 1910 колонії Мис Доброї Надії, Натал, Колонія Оранжевої Річки і Трансвааль були включені до Південно-Африканського союзу;
• Після Реконкісти та династичного союзу між Ізабеллою Кастильською та Фердинандом Арагонським, Іспанська імперія почала процес консолідації Корон Кастилії, Арагону та Наварри в унітарне Королівство Іспанія, хоча процес не був завершений до 1716 року (Арагон) і 1833 (Наварра);
• Акт про унію 1800 року об’єднав Ірландське королівство та Королівство Великої Британії у Сполучене Королівство;
• У 1990 році Народна Демократична Республіка Ємен об'єдналася з Єменською Арабською Республікою (Північний Ємен) і утворила Республіку Ємен.

Установча анексія

Під час установчої анексії держава чи адміністративно-териториторільні одиниці об’єднуються та припиняють своє існування в існуючій державі, юридичне існування якої продовжується.

Анексія може бути добровільною або, частіше, шляхом завоювання.

Установча анексія відбувалася в різні моменти історії, наприклад, коли:

• У 1535 і 1542 роках, відповідно до двох законів Уельсу, Королівство Англія офіційно анексувало Королівство Уельс;
• У 1822 році Республіка Іспанська Гаїті^[en] була анексована Республікою Гаїті;
• Королівство Пруссія використовувало анексію для об’єднання багатьох німецьких князів під час Другої Шлезвізької війни, Австро-прусської війни та Франко-прусської війни;
• Королівство Сардинія анексувало багато герцогств і міст-держав в Італії в період об’єднання Італії;
• У 1918 році під час Подгорицької скупщини Королівство Сербія анексувало Королівство Чорногорія;
• Китайська Народна Республіка анексувала Тибет (1951), Східний Туркестан (Сіньцзян) (1949), Гонконг (1997) і Макао (1999).

Федеральна анексія

Федеральна анексія відбувається, коли унітарна держава стає федеративною одиницею існуючої федеральної держави, причому анексована держава продовжує своє юридичне існування. Таким чином, анексована держава перестає бути державою в міжнародному праві, але зберігає своє юридичне існування у внутрішньому праві, допоміжному щодо федеральної влади.^[4]

Відомі історичні федеральні анексії включають:

• Анексії Сполученими Штатами Америки та подальше надання статусу штату Вермонтській республіці (1791), Техаській республіці (1846) і Каліфорнійській республіці (1848);
• Прийняття Женеви до Швейцарської Конфедерації в 1815 р.;
• Анексії Канадою Британської Колумбії в 1871 році, острова Принца Едуарда в 1873 році та домініону Ньюфаундленд в 1949 році;
• Анексія Еритреї Етіопією з 1951 по 1993 рік (Федерація Ефіопії та Еритреї);
• Анексія Західною Німеччиною землі Саар у 1957 році.

Змішані унії

Об’єднання Італії передбачало суміш уній. Королівство об'єдналося навколо Сардинського королівства, з яким кілька держав добровільно об'єдналися в Королівство Італія.^[5] Інші політії, такі як Королівство Обох Сицилій і Папська область, були завойовані й анексовані. Формально унія на кожній території була санкціонована народним референдумом, де людей запитували, чи згодні вони мати своїм новим правителем Віктора Емануїла II та його законних спадкоємців.^[6]

Об’єднання Німеччини почалося серйозно, коли Королівство Пруссія анексувало численні дрібні держави в 1866 році.^[7]

Наднаціональні та континентальні унії

Окрім регіональних рухів, у другій половині XX століття, вперше в Європейській Унії, почали з’являтися наднаціональні та континентальні унії, які сприяють прогресивній інтеграції між своїми членами. Інші приклади таких союзів включають АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії),^[8][9] форум Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва^[10] та Форум тихоокеанських островів.^[11]

Див. також

• Континентальна унія
• Персональна унія
• Реальна унія