Попенко-Коханий Микита Романович

Микита Романович Попенко-Коханий (12 березня 1900, Шкарівка — 2 квітня 1981, Київ) — український радянський художник; член Об'єднання молодих митців України у 1930—1932 роках і Спілки радянських художників України. Заслужений художник УРСР з 1972 року.

Попенко-Коханий Микита Романович
Народження	12 березня 1900(1900-03-12)  Шкарівка, Шкарівська сільська рада, Білоцерківський район, Україна
Смерть	2 квітня 1981(1981-04-02) (81 рік)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (1930)
Вчитель	Кричевський Федір Григорович, Пальмов Віктор Никандрович і Бернштейн Михайло Давидович
Діяльність	художник
Член	Національна спілка художників України
Партія	КПРС
Учасник	Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 29 лютого [12 березня] 1900(19000312) року в селі Шкарівці (нині Білоцерківський район Київської області, Україна). Брав участь у Громадянській війні. 1930 року закінчив Київський художній інститут, де зокрема навчався у Федора Кричевського, Віктора Пальмова і Михайла Бернштейна.

Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1948 року. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями. Жив у Києві, в будинку на вулиці Леніна № 27, квартира № 15. Помер у Києві 2 квітня 1981 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису, графіки, мистецтва художнього оформлення. Серед робіт:

• графічна серія «Соціалістичний Донбас» (1929—1930);
• проєкти художнього оформлення павільйонів міжнародних виставок УРСР—Франція (1959—1960); УРСР—Югославія (1961) та інших;
• картони для гобеленів, плакати;

картини

• «Інваліди» (1929);
• «Микола Щорс на прийомі у Володимира Леніна» (1938);
• «Портрет Героя Радянського Союзу Гуденка» (1938);
• серія «Помстимось» (1942—1943);
• «Нескорена» (1947);
• «Портрет гуцулки Ярош» (1947; Бердянський художній музей імені Ісаака Бродського)^[1];
• «Портрет Івана Франка» (1956);
• «Зародження монументальної пропаганди» (1979).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1930 року, всесоюзних — з 1940 року, зарубіжних — з 1959 року.