Пальмов Віктор Никандрович

Ві́ктор Ника́ндрович Па́льмов (29 вересня (10 жовтня) 1888(18881010), Самара — 7 липня 1929, Київ) — український авангардний живописець-футурист.

Віктор Никандрович Пальмов
Народження	29 вересня (10 жовтня) 1888(1888-10-10) Самара
Смерть	7 липня 1929(1929-07-07) (40 років)
	Київ
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	художник, ілюстратор
Відомі учні	Кумпан Федір Іванович, Попенко-Коханий Микита Романович, Кодьєв Петро Іванович, Зак Галина Мойсеївна, Овчинников Василь Федорович, Сабадиш Петро Євлампійович і Кирилов Михайло Антонович
Працівник	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Роботи в колекції	Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[1]
Пальмов Віктор Никандрович у Вікісховищі

Біографічні відомості

Народився 29 вересня (10 жовтня) 1888 року в місті Самара. Навчався у Пензенській художній школі. З 1911 по 1914 року навчався у Московському училищі живопису, скульптури, архітектури в майстерні К. А. Коровіна. В 1914 потрапив на фронт I світової війни де перебував аж до революції 1917 р. З 1918—1919 викладав графічні мистецтва у м. Нікольск-Усурійську. У 1919 р. з ініціативи Давіда Бурлюка переїхав до міста Владивосток, де він малював декорації для театрів та співпрацював з місцевим журналом «Творчість» (1920 р.). Брав участь в діяльності об'єднань «Зелена кішка» в Хабаровську (1919—1920). В 1920—1921 роках разом з Давидом Бурлюком подорожував по Японії. 1922 повернувся до Москви, де влаштував персональну виставку, яка була критично сприйнята аудиторією. В 1923—1929 роках  — професор Київського художнього інституту. У 1923—1924 член ЛЕФу (Лівий фронт мистцтва). Член Асоціації революційних митців України (АРМУ). У 1927 році вийшов із АРМУ та став співзасновником Об'єднання сучасних митців України (ОСМУ). Учасник Всеукраїнської ювілейної виставки, присвяченої 10-річчю Жовтня (1927—1928, пересувна по містах України), XVI міжнародної виставки мистецтв у Венеції (1928), 2-ї Всеукраїнської художньої виставки Наркомосу УСРР (1929, пересувна по містах України).

Помер в результаті невдалої операції 17 липня 1929 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 1, ряд 8, місце 10).

Творчість Віктора Пальмова знаходиться в багатьох музейних зібраннях: в Державній Третьяковській галереї, Національному художньому музеї України в Києві, Пермській державній художній галереї, Читинському обласному краєзнавчому музеї ім. А. К. Кузнєцова та інших.

Творчість

Розроблена художником концепція «кольоропису» остаточно оформилась саме в київський період творчості майстра (1925—1929 рр.). Віктор Пальмов прагне змінити орієнтири мистецтва у бік спонтанності, несподіваності, щоб акцентувати увагу на унікальності моменту сприйняття та уявлення. Для цього він спочатку заповнює живописну основу кольоровими плямами, а вже потім малює фігуративні зображення, які відповідають їхньому психоемоційному настрою. Тобто він відштовхувався від імпровізації, а не попередньо підготовлених розробок, покладаючись під час творчої роботи на власні відчуття, уяву та асоціації, що підказували, в якому напрямі слід рухатися із фігуративним сюжетом. Як зазначав сам В. Пальмов, «…мене цікавить кольоровий вислів, то я пробую свій тематичний побудник з'ясувати собі в кольорі, а потім вже в вигляді додаткового засобу впливу, заходитись біля вислову речі. Коли в цьому мені щастить, уявлюваний кольоровий вплив відповідає тематиці завдання, — я починаю його розробляти в матеріалі фарб».

Однією з особливостей творчої діяльності В. Пальмова став не тільки практичний пошук нової стилістики, а і її теоретичне обґрунтування. Новизна і незвичність нового мистецтва потребували пояснень для глядацької аудиторії та художньої критики. Важливим підґрунтям дослідницького аналізу «кольоропису» стали статті самого Пальмова, які були надруковані у журналі «Нова генерація» і мали стати повноцінною брошурою про своєрідний метод митця. Головною задачею публікацій Віктора Никандровича стало пояснення власної художньої концепції, що наближає їх специфіку до теоретичного доробку інших художників-новаторів першої третини XX ст. — О. Богомазова, К. Малевича та ін. Починаючи свої теоретичні нотатки з аналізу еволюції виражальних засобів «кольору» в станковій картині, Пальмов зупиняється на здобутках у цьому напрямку представників імпресіонізму, кубізму, футуризму.

Суть «кольоропису» полягала в наголошенні, що кольору надають другорядне значення. Для нього колір визначав все, а сюжет про доповнював функціональність кольору.

Твори

• «Кузня» (1923).
• «Каменярі», «Мати з дитиною», «На селі» (1927).
• «1-е Травня» (1929).
• «В селі. Об'їжджають коня.» 1927.
• "За владу Рад! "1927.
• «Циганка.» 1919—1920.
• «Дачник». 1920.
• "Жінка. "1927.
• «Побачення». 1926.
• «Зміна.» 1927.

Галерея

• 
  «Портрет із дружиною». Колекція І.Диченка
• 
  «Українське село взимку» (Зелений Клин), 1919-1920
• 
  «Пляж»
• 

Посилання

• Дмитро Горбачов. Творчість Віктора Пальмова // Авторська екскурсія «Малевич й Україна». (укр.)
• Андрій Сидоренко. КИЇВСЬКИЙ ПЕРІОД ТВОРЧОСТІ ВІКТОРА ПАЛЬМОВА (1925—1929 рр.)