Попов Олег Валерійович

Оле́г Вале́рійович Попо́в (29 липня 1997(19970729), с. Низове, Новоархангельський район, Кіровоградська область, Україна — 25 серпня 2017, смт Талаківка, Кальміуський район м. Маріуполь, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Попов Олег Валерійович
Солдат
Загальна інформація
Народження	29 липня 1997(1997-07-29) Низове, Кіровоградська область, Україна
Смерть	25 серпня 2017(2017-08-25) (20 років) Талаківка, Донецька область, Україна (кульове поранення)
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	9 ОМПБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої в районі Маріуполя
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попов.

Біографія

Народився 1997 року в селі Низове на Кіровоградщині. Закінчив Кальниболотську загальноосвітню школу в сусідньому селі Кальниболота. Продовжив навчання в Торговицькому професійно-технічному училищі за спеціальністю механізатора.

Під час російської збройної агресії проти України вступив на військову службу за контрактом.

Солдат, старший оператор протитанкового відділення протитанкового кулеметного взводу 2-ї мотопіхотної роти 9-го окремого мотопіхотного батальйону «Вінниця» 59-ї окремої мотопіхотної бригади, військова частина А2896.

24 серпня 2017 року о 23:45, під час обстрілу взводного опорного пункту зі стрілецької зброї в районі смт Талаківка на Маріупольському напрямку, дістав наскрізне кульове поранення голови. Було надано екстрену медичну допомогу, але під час евакуації до медичного закладу, о 00:06 25 серпня, Олег помер^[1][2].

Похований 27 серпня на кладовищі села Низове^[3].

Залишилися батьки, молодший брат і сестра.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[4].