Попов Олександр Анатолійович

Олекса́ндр Анато́лійович Попо́в (14 липня 1977(19770714), с. Кобзарці, Снігурівський район, Миколаївська область, Українська РСР — 27 червня 2017, с. Миколаївка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — старшина Збройних сил України, учасник миротворчої місії в Іраку, учасник російсько-української війни.

Попов Олександр Анатолійович
Старшина
Загальна інформація
Народження	14 липня 1977(1977-07-14) Кобзарці, Миколаївська область, УРСР
Смерть	27 червня 2017(2017-06-27) (39 років) Миколаївка, Донецька область, Україна (мінно-вибухова травма)
Поховання	Миколаївське центральне міське кладовище
Військова служба
Роки служби	2002—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	28 ОМБр
Війни / битви	Українська миротворча місія в Іраку Війна на сході України Бої на кордоні (2014) Бої за Маринівку Бої за Степанівку Бої за Савур-Могилу (2014)
Командування
головний сержант 1-ї роти
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попов.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Олександр Попов.

Біографія

Народився 1977 року в селі Кобзарці на Миколаївщині.

На військовій службі — з 2002 року, з 2004 служив за контрактом у 28-ій окремій механізованій бригаді, в/ч А0666, смт Чорноморське, Одеська область. У 2004—2005 роках проходив службу в Іраку у складі 81-ї тактичної групи української миротворчої місії.

Старшина, головний сержант 1-ї механізованої роти 28 ОМБр.

З початком російської збройної агресії проти України з 2014 року виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, пройшов бої у прикордонній зоні, — Маринівка, Степанівка, Савур-могила. Був поранений, після лікування в госпіталі ніс службу за місцем постійної дислокації, у той час співпрацював з волонтерами, допомагав родинам загиблих бойових товаришів. По тому повернувся в зону АТО. Співпрацював з одеським інтернет-виданням «Думська», — якийсь час у 2014 році був позаштатним воєнкором^[1]. Також співпрацював з ГО «Україна — це ми» і «Рада громадської безпеки» (м. Одеса), волонтери передавали через Олександра автомобілі в АТО^[2].

Загалом пройшов три ротації у зоні бойових дій на Сході України.

Загинув у ніч з 27 на 28 червня 2017 року внаслідок вибуху переробленої гранати до СПГ-9 на взводному опорному пункті поблизу села Миколаївка Волноваського району, ще четверо військовослужбовців дістали поранення^[3][4][5].

Похований 30 червня на Алеї Слави Миколаївського центрального міського кладовища у Мішково-Погорілове^[6][7][8].

Залишилась дружина та троє дітей.

Нагороди та відзнаки

• Указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[9].
• Медаль «15 років Збройним Силам України».
• Нагрудний знак «Ветеран війни».
• Медаль «За службу в Іраку» багатонаціональної дивізії «Центр-Південь» (Польща).
• Нагрудний знак 81-ї тактичної групи «Ірак—Васіт—2005».