Попов Юрій Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Попов.

Юрій Васильович Попо́в (13 листопада 1939, Харків — 25 липня 2015, Полтава) — український актор театру.

Попов Юрій Васильович
Зображення
Народився	13 листопада 1939(1939-11-13)  Харків, Українська РСР, СРСР
Помер	25 липня 2015(2015-07-25) (75 років)  Полтава, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор театру
Alma mater	Харківський державний театральний інститут (1963)
Вчителі	Антонович Данило Сидорович
Заклад	Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя
Нагороди та премії
Премія імені Петра Артеменка Полтавська обласна премія імені Леоніда Бразова (2012) Полтавська обласна премія імені Івана Котляревського

Біографія

Народився 13 листопада 1939 року у місті Харкові (нині Україна). Під час німецько-радянської війни переїхав із сім'єю в село Чернеччину Охтирського району Сумської області, де провів дитинство і юність. З ранніх років виступав на сцені, мав успіх як читець гумору. У 1956 році за активну участь у художній самодіяльності був нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури СРСР, а в 1957 році став учасником першого Республіканського фестивалю молоді та студентів, отримавши диплом лауреата першого ступеня^[1].

У 1963 році з відзнакою закінчив Харківський театральний інститут, де навчався на акторському відділенні під керівництвом Данила Антоновича у класі Миколи Борисенка і з того ж року почав працювати актором Полтавського українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя^[1].

З 1965 ро 2015 рік мешкав у Полтаві в будинку № 41/28 на вулиці Пушкіна^[2]. Помер у Полтаві 25 липня 2015 року^[3].

Творчість

Протягом 50 років на сцені він зіграв понад 100 ролей^[2], зокрема:

• Андрійко («Люди в шинелях» Івана Рачади);
• Володя Ульянов («Сім'я» Івана Попова);
• Зевс («Енеїда», інсценізація Василя Котляра за Іваном Котляревським);
• Мартин Боруля, Іван («Мартин Боруля», «Безталанна» Івана Карпенка-Карого);
• Санчо Панса («Людина з Ламанчі»^[en] Дейла Вассермана);
• Терешко Колобок («Трибунал» Андрія Макайонка);
• Шельменко («Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ'яненка);
• Черевик («Сорочинський ярмарок» Михайла Старицького);
• Кокарев («Роза вітрів» Бориса Мокроусова);
• Федір («Комуніст» Євгена Габриловича);
• Тев'є («Тев'є-Тевель» Григорія Горіна);
• Містер Вебб («Мить…життя…» Торнтона Вайлдера);
• Пан Мітч («Соло для годинника з передзвоном» Освальда Заградника);
• Явтух («Вій» Ніни Садур за Миколою Гоглем);

Відзнаки

• Медаль «Ветеран праці» (1989)^[1];

премії

• Полтавська обласна художня премія імені Петра Артеменка (1976)^[1];
• Полтавська обласна премія імені Леоніда Бразова (2012; за сценічне втілення драми Григорія Горіна «Тев'є-Тевель» за мотивами творів Шолом-Алейхема)^[1];
• Полтавська обласна премія імені Івана Котляревського (2013)^[1];

почесні звання

• Заслужений артист УРСР з 1972 року^[1];
• Народний артист України з 2001 року^[4].

Нагороджувався грамотами Міністерства культури України; у 2009 році став лауреатом премії «Наш родовід» Національної спілки театральних діячів України, у 2012 році нагороджений Почесною грамотою спілки^[1].

Вшанування

10 листопада 2017 року у Полтаві, на фасаді будинку № 41/28 на вулиці Пушкіна, де мешкав актор, йому встановили меморіальні дошку (скульптор Микола Посполітак)^[2].