Посвірж золотоголовий

Посві́рж золотоголовий^[3] (Sicalis flaveola) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці, інтродукований на Гаваї та на Кариби.

?Посвірж золотоголовий
Самець золотоголового посвіржа
Самиця золотоголового посвіржа
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Саякові (Thraupidae)
Рід:	Посвірж (Sicalis)
Вид:	Посвірж золотоголовий
Біноміальна назва
Sicalis flaveola (Linnaeus, 1766)[2]
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Fringilla flaveola Linnaeus, 1766
Посилання
Вікісховище:	Sicalis flaveola
Віківиди:	Sicalis flaveola
ITIS:	179556
МСОП:	22723346
NCBI:	163868
Fossilworks:	372255

Опис

Довжина птаха становить 13,5-14 см. Представники номінативного підвиду мають яскраво-жовте забарвлення, тім'я у них оранжеве, верхня частина тіла з оливковим відтінком. Самиці подібні до самців, однак дещо тьмяніші. Молоді птахи мають світло-сірувато-коричневе забарвлення, верхня частина тіла у них поцяткована темними смугами, смужки на нижній частина тіла менші або відсутні, груди жовтуваті.

Представники підвиду S. f. pelzelni мають менший дзьоб, довші крила і коротший хвіст, ніж представники номінативного підвиду. Самці цього підвиду мають тьмяніше забарвлення, верхня частина тіла у них більш оливкова, поцяткована темними смужками, оранжева пляма на тімені у них відсутня, груди оливкові. Самиці цього підвиду значно відрізняються від самиць номінативного підвиду. Верхня частина тіла у них коричнювата, поцяткована темними смугами, нижня частина тіла у них білувата, поцяткована темними смужками.

Через мелодійний спів і привабливий зовнішній вигляд золотоголових посвіржів часто утримують в неволі.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:^[4]

• S. f. flaveola (Linnaeus, 1766) — від східної Колумбії до північно-східної Венесуели і Гвіани, на острові Тринідад;
• S. f. valida Bangs & Penard, TE, 1921 — західний Еквадор і північно-західне Перу (на південь до Анкашу);
• S. f. brasiliensis (Gmelin, JF, 1789) — східна Бразилія (від Мараньяну до Мінас-Жерайсу і Сан-Паулу);
• S. f. pelzelni Sclater, PL, 1872 — східна Болівія, Парагвай, південно-східна Бразилія, північна Аргентина і Уругвай;
• S. f. koenigi Hoy, G, 1978 — північно-західна Аргентина.

Поширення і екологія

Золотоголові посвіржі мешкають в Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Перу, Бразилії, Болівії, Парагваї, Уругваї, Аргентині та на Тринідаді і Тобаго. Вони були інтродуковані на Гаваї, а також на деякі острови Карибського моря, зокрема на Кубу, Пуерто-Рико, Ямайку і Кайманові острови. Вони живуть в сухих і вологих чагарникових заростях, в саванах, на узліссях сухих тропічних лісів і рідколісь, у високогірних чагарникових заростях, на луках, полях, пасовищах, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 2000 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1000 м над рівнем моря.

Поведінка

Золотоголові посвіржі ведуть наземний спосіб життя. Зустрічаються зграйками, які зазвичай включають одного-двох самців та декілька самиць. Живляться переважно насінням, а також комахами. Гніздяться в дуплах та інших виїмках, можуть гніздиться під стріхами людських жител або в покинутих гніздах рудих горнеро. В кладці від 3 до 5 білих яєць. Інкубаційний період триває близько 2 тижнів, пташенята покидають гніздо через 14-17 днів після вилуплення.

Галерея

• 
  Самець (підвид S. f. brasiliensis)
• 
  Самець (підвид S. f. pelzelni)
• 
  Молодий самець (підвид S. f. pelzelni)
• 
  Самиця (підвид S. f. pelzelni)
• 
  Пара золотоголових посвіржів (підвид S. f. pelzelni)
• 
  Золотоголовий посвірж на Гаваях