Постхолецистектомічний синдром

Постхолецистектомічний синдром (ПХЕС) (англ. Postcholecystectomy syndrome) — комплекс клінічних симптомів, що розвивається внаслідок оперативного видалення жовчного міхура.

Постхолецистектомічний синдром
Спеціальність	гастроентерологія
Причини	холецистектомія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	DC14.1
МКХ-10	K91.5
MeSH	D017562
SNOMED CT	90782003

Постхолецистектомічний синдром зустрічається в середньому у 10-15 % пацієнтів (при цьому в різних групах цей показник доходить до 30 %). У чоловіків він розвивається практично вдвічі рідше, ніж у жінок.

Хронічна діарея при постхолецистектомічному синдромі є різновидом мальабсорбції жовчних кислот (3-го типу).^[1][2]

Класифікація

Класифікація постхолецистектомічного синдрому(1988)

1. Зміни, некореговані при холецистектомії
   • стенозуючий папіліт
   • стеноз жовчних проток, в тому числі камені жовчних проток
   • резидуальний холедохолітіаз
   • тубулярний стеноз загальної жовчної протоки на ґрунті хронічного панкреатиту
   • механічні порушення прохідності дванадцятипалої кишки на ґрунті високого дуоденального вигину і артеріомезентеральної непрохідності
   • кісти жовчних проток
   • паразитарні захворювання жовчних проток
2. Хронічні захворювання гепатопанкреатодуоденальної зони, некореговані при холецистектомії
   • хронічний холангіогепатит
   • хронічний панкреатит
   • періхоледохеальний лімфаденіт
   • внутрішньопечінкові і парапечінкові абсцеси
   • холангіогенний сепсис
   • пухлини печінки, жовчних проток і підшлункової залози
3. Зміни, що виникли в результаті оперативних втручань:
   • ятрогенні пошкодження жовчних проток
   • рубцеві стриктури і деформація жовчовивідних проток з порушенням відтоку жовчі
   • деформація дванадцятипалої кишки з порушенням евакуації її вмісту
   • "залишковий" жовчний міхур
   • сторонні предмети жовчних проток (нитки, голки, фрагменти дренажів)
   • рефлюкс-холангіт після трансдуоденальної сфінктеропластики і холедоходуоденостомії
   • невриноми пересічених нервів загальної жовчної протоки
4. Органічні та функціональні захворювання:
   • грижа стравохідного отвору діафрагми
   • виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки
   • хронічний гастродуоденіт; коліт
   • пухлини шлунка і кишечника
   • нефроптоз
   • нирково-кам'яна хвороба і хронічний пієлонефрит
   • солярит
   • діенцефальний синдром
   • астеновегетативний синдром
   • абдомінальний ішемічний сяндром
   • деформуючий спондилоартроз
5. Нервово-кінетичні порушення жовчних проток і дванадцятипалої кишки:
   • дискінезія жовчних проток і великого сосочка дванадцятипалої кишки
   • гіпотонія великого сосочка дванадцятипалої кишки
   • гіпертензія великого сосочка дванадцятипалої кишки
   • гіпокінезія дванадцятипалої кишки
   • рефлюкс-гастрит

У групу пацієнтів з постхолецистектомічний синдромом не входять хворі, у яких проведена холецистектомія з похибками, залишилися камені у жовчних протоках, розвинувся післяопераційний панкреатит, що супроводжується здавленням загальної жовчної протоки, холангіт^{[джерело?]}.

Етіологія

Основним патогенетичним фактором розвитку постхолецистектомічного синдрому є порушення у біліарній системі — патологічна циркуляція жовчі.

Він може розвинутися відразу після проведення оперативного видалення жовчного міхура, а може проявиться через тривалий час (кілька місяців, років).

Клінічні прояви

У ряді випадків діагностування розвивається постхолецистектомічний синдрому буває утруднено згладженою, слабо вираженою клінічною картиною. Для отримання повноцінної медичної допомоги пацієнту в післяопераційному періоді і у подальшому житті без жовчного міхура необхідно уважно ставитися до сигналів свого організму і однозначно повідомляти про наявні скаргах свого лікаря.