Пратітья самутпада

Праті́тья самутпа́да — це принцип причинності, як речі виникають залежно від причини, і є одним з центральних вчень буддизму.^[1] Вчення про залежне виникнення стосується як причинності як базового принципу, так і ланцюга взаємозалежного виникнення, що показує, як невігластво призводить до безперервного переродження.^[2][3]

З усіх речей, що виникають з причини,

Татхаґата (Будда) пояснив їхню причину;
І як вони приходять до свого кінця, про це він також розповідає,

Таке вчення Великого Відлюдника.

— 

У перекладі на:
Англійську:	dependent arising
Палі:	paticca-samuppāda
Санскрит:	प्रतीत्यसमुत्पाद pratītya-samutpāda
Китайську:	緣起 Yuánqǐ
Японську:	縁起 Engi
Портал Буддизм

Причинність

Взаємно залежне виникнення є логічним розвитком принципу причинності. У буддизмі це коротко описується наступним чином:

1. Коли це є, то є і те.
2. З виникнення цього виникає виникнення того.
3. Коли цього немає, немає і того.
4. З припинення цього приходить припинення того.

Ця причинність є основою всього існування. Всі зумовлені явища у всесвіті виникають з інших явищ, а тому є тимчасовими й порожніми, без сутнісного і незмінного «я». Нірвана — єдине безумовне явище, яке не підлягає причинно-наслідковим зв'язкам.

Інтерпретація

Принцип залежного виникнення має кілька філософських наслідків.

• Як онтологічний принцип (тобто як метафізична концепція про природу існування), він стверджує, що всі явища виникають з інших явищ, що існували раніше, і, своєю чергою, теперішні явища зумовлюють майбутні явища. Таким чином, все, що існує у світі, було породжене причинами та умовами.^[4] Традиційно це також пов'язано з вченням про переродження, а також про те, що переродження відбувається без фіксованого «я» чи вічної душі, але як процес, зумовлений різними явищами та їхніми взаємозв'язками.^[4]
• Як феноменологічний або психологічний принцип, він стосується роботи розуму і того, як виникають страждання, потяги та ідея «Я». Він може стосуватися того, як різні психічні стани обумовлюють один одного в часі, або як різні психічні явища обумовлюють один одного в один момент часу.^[5]
• Як епістемологічний принцип (тобто як теорія про знання), вона стверджує, що не існує постійних і стабільних речей (хоча нірвану іноді можна розглядати як виняток).^[5] Оскільки все має залежне походження, ніщо не є постійним (анікка) і ніщо не має повністю незалежного «я» або сутності (анатта).^[6] Отже, всі явища і переживання позбавлені незалежної ідентичності.^[7] У різних традиціях це тісно пов'язане з доктриною порожнечі (санскр. śūnyatā).^[8]

Ланцюг взаємозалежного виникнення

Бгавачакра, колесо буття.

У ланцюжку взаємозалежного виникнення Будда обговорює причину страждання. Ланцюжок показує, який стан передує стражданню. Зрештою, це призводить до висновку, що невігластво (незнання або помилкове знання) спричиняє страждання, і що якщо немає невігластва, то не може бути й страждання. Це і є метою буддійського шляху.

Дванадцятикратний ланцюжок

У Трипітаці згадується кілька ланцюжків, що різняться за кількістю. Найвідомішим є 12-кратний ланцюг причин^[5][9], який виглядає наступним чином:

Причина	Пояснення
1. Невігластво	Неправильне знання (Авідья)
2. Психічні утворення	Сакгари[en]: хвилювання, наміри
3. Свідомість	Віджняна
4. Ім'я і форма	Розум і тіло, або п'ять скандг
5. Шість почуттів[fr]	бачити, чути, відчувати (дотик), нюх, смак, інтелект
6. Контакт	Зближення свідомості, органу чуття та об'єкта чуття
7. Сприйняття і відчуття	Пізнання і оцінка відчуття: приємне, нейтральне або неприємне.
8. Бажання і прагнення
9. Прихильність і прив'язаність
10. «Становлення»	набуття чи прийняття ідентичності
11. Народження
12. Старість і смерть

Цей ланцюжок причин іноді розглядають у «прямому», а іноді у «зворотному напрямку. У прямому напрямку ми починаємо з невігластва і розглядаємо, як воно призводить до (зрештою) старості й смерті. Зворотний напрямок починається зі старості та смерті й розглядає, що їх спричиняє. Цей напрямок повернення вперше використав Будда, пізніше він також використовував напрямок вперед.

Дев'ятикратний ланцюг

У дев'ятикратному ланцюгу свідомість є першим (або останнім) кроком, і стверджується, що свідомість і нама-рупа мають один одного як передумови. Нове людське існування виникає, коли свідомість входить в утробу матері і з'єднується з присутнім там ембріоном^[10]. Це відповідає пізнішим вченням, таким як Йогакара, в якому алія-віджняна є носієм кармічного насіння і є сполучною ланкою між двома існуваннями. Але це також сприяло появі ідеї татхаґатаґарби і Будди-природи, в якій свідомість постає як безумовне явище.^[11]

Див. також

• Карма
• Самсара
• Дукха
• Шалістамбасутра^[fr]