Премія Ґотфріда Вільгельма Лейбніца (нім. Förderpreis für deutsche Wissenschaftler im Gottfried Wilhelm Leibniz-Programm der Deutschen Forschungsgemeinschaft) — премія, яку присуджує Німецьке науково-дослідне товариство (DFG - Deutsche Forschungsgemeinschaft)^[1] за видатні наукові досягнення вченим, що працюють у Німеччині.

Премія була заснована у 1986 році та названа ім'ям вченого Ґотфріда Вільгельма Лейбніца(1646-1716). Кожен лауреат отримує до 2,5 млн. євро^[2]. Це найбільша премія в світі за наукові досягнення. Лауреати премії Лейбніца не можуть витрачати ці гроші на особисті потреби: вони зобов'язані протягом семи років витратити їх на фінансування науково-дослідних проєктів. У виборі цих проєктів їм надається повна свобода.

Шість лауреатів премії Лейбніца стали і нобелівськими лауреатами: Гартмут Міхель (хімія — 1988), Ервін Неєр та Берт Закман (медицина — 1991), Крістіана Нюсляйн-Фольгард (медицина — 1995), Теодор Генш (фізика — 2005) та Ґергард Ертль (хімія — 2007).