Премія Марконі

Пре́мія Марко́ні (англ. Marconi Prize) — наукова нагорода від Фундації Марконі^[en] (англ. Guglielmo Marconi International Fellowship Foundation або скорочено — англ. The Marcony Society, Нью-Йорк, США), заснованої дочкою Гульєльмо Марконі на честь століття з дня народження батька^[1][2][3][4]. Фондом керують Вінтон Серф, Роберт Лаккі^[en], Девід Ніл Пейн^[en][5].

Премія Марконі англ. Marconi Prize
Країна	США
Тип	наукова
Вручає:	Фундацією Марконі
Підстава	за видатний внесок у розвиток технологій зв'язку
Статус	вручається
На честь:	Гульєльмо Марконі
Нагородження
Засновано:	1974
Перше:	1975
Нагороджені:
Категорія:Лауреати премії Марконі  (27)
Черговість
Сайт	marconisociety.org/awards/marconi-prize/

Нагорода вручається щорічно з 1975 року за видатний внесок у технології зв'язку і вона включає 100 тисяч доларів США, скульптуру і звання «Marconi Fellow»^[6].

Серед нагороджених є 2 лауреати Нобелівської премії і 5 лауреатів премії Тюрінга, у тому числі творці Інтернету та Всесвітньої павутини (Вінтон Серф, Тім Бернерс-Лі), розробники пошукових систем (Сергій Брін, Ларрі Пейдж), творці систем супутникового зв'язку (Артур Кларк, Джон Пірс), стільникового зв'язку (Мартін Купер) та фахівці з криптографії Рональд Рівест, Мартін Геллман і Вітфілд Діффі)^[7][8].

Премія вважається аналогом Нобелівської премії для спеціалістів у галузі інформаційних технологій^[9][10][11].

Лауреати

Рік	Лауреати премії	Відзначене досягнення (область досліджень)
1975	Джеймс Кілліан	За ініціювання дослідження соціальних функцій телерадіомовлення
1976	Хіроші Іносу[en]	За виняткові творчі досягнення у застосуванні цифрових технологій[12]
1977	Артур Леонард Шавлов	За дослідження у галузі оптичної та мікрохвильової спектроскопії, ядерної квадрупольної резонансної надпровідності та лазерів
1978	Едвард Колін Черрі[en]	За помітний внесок у галузь телекомунікацій
1979	Джон Пірс	За визнання неабияких досягнень у космічних та супутникових технологіях, важливих для покращення світових комунікацій
1980	Яш Пал[en]	За лідерство у застосуванні сучасних комунікаційних технологій для задоволення потреб ізольованих сільських жителів Індії
1981	Сеймур Пейперт	За творче використання комп'ютерів задля сприяння розвитку дітей
1982	Артур Кларк	За перший детальний опис можливостей і технічних вимог для використання геостаціонарних супутників для глобального зв'язку та інші інновації в галузі зв'язку та дистанційного зондування з космосу
1983	Франческо Карасса[it]	За його досягнення у дослідженнях, пов'язаних із розробкою засобів наземного та супутникового мікрохвильового радіозв'язку
1984	Ерік Еш[en]	За лідерство в електроніці, включаючи пристрої на поверхневих акустичних хвилях
1985	Чарлз Куен Као	За розвиток технологій волоконно-оптичного зв'язку
1986	Леонард Кляйнрок	На знак визнання за його наукову піонерську роботу в галузі телекомунікацій, зокрема, що стосується комп'ютерних мереж
1987	Роберт Лаккі[en]	За винайдення автоматичного адаптивного еквалайзера, який забезпечив важливі технологічні здобутки у сфері цифрових комунікацій
1988	Федеріко Фаджин	За його новаторський внесок у впровадження мікропроцесора, як основного компонента сучасних телекомунікацій
1989	Роберт Голл[en]	За першу реалізацію напівпровідникового інжекторного лазера, базового елемента зв'язку на базі оптичних волокон
1990	Ендрю Вітербі[en]	За досягнення в галузі цифрових комунікацій в умовах несприятливих середовищ, зокрема завдяки широко використовуваному алгоритму
1991	Пол Берен	За оригінальні ідеї, що лягли в основу комутації пакетів та інші досягнення у галузі зв'язку
1992	Джеймс Лотон Фленаган[en]	За його піонерський внесок у розвиток мовних технологій[en]
1993	Ізуо Хаяші[en]	За його внесок у розвиток технологій оптоелектроніки
1994	Роберт Елліот Кан	За внесок у розвиток ARPANET та його наступника Інтернет
1995	Яков Зів	Pа внесок у галузі комунікаційних та інформаційних теорій, зокрема за розробку алгоритму стиснення даних (алгоритм Лемпеля — Зіва — Велча)
1996	Готфрід Унгербек[en]	За розробку треліс-модуляції
1997	Девід Форні[en]	За внесок у теорію комунікацій та його застосування у засобах передачі даних
1998	Вінтон Серф	За технічні досягнення, що стали визначальними у створенні та розвитку Інтернету[13]
1999	Джеймс Мессі	За теоретичний та практичний внесок у криптографію та пов'язані з нею проблеми кодування; викладач і наставник цілого покоління вчених та технологів
2000	Мартін Геллман і Вітфілд Діффі	За створення криптосистеми з відкритим ключем
2001	Гервіг Коґелнік[en] Аллан Снайдер[en]	За внесок у розвиток лазерних технологій та оптоелектроніки За внесок у розвиток технологій волоконно-оптичний зв'язку[14]
2002	Тім Бернерс-Лі	За винайдення Всесвітнього павутиння як засобу глобального обміну інформацією на базі Інтернету
2003	Роберт Меткалф Роберт Галлагер	За створення протоколу Ethernet та формулювання закону, названого його іменем За фундаментальний внесок у теорію інформації та теорію комп'ютерних мереж
2004	Сергій Брін і Ларрі Пейдж	За винахід, що принципово змінив інформаційний пошук
2005	Клод Берру[en]	За відкриття турбо-кодів, що дало нові шляхи для досліджень, які призвели до сучасного прогресу у мобільній телефонії, супутниковому та радіозв'язку[15]
2006	Джон Сіоффі[en]	За піонерські дослідження, що привели до створення DSL-зв'язку, який дав широкосмуговий доступ до Інтернету мільйонам людей[16][17][18]
2007	Рональд Рівест	За великий внесок у галузь криптографії та у комп'ютерну безпеку
2008	Девід Ніл Пейн[en]	За міжнародне визнання проведених досліджень у галузі фотоніки[19][20]
2009	Андрій Храпливий і Роберт Ткач	За дослідження не лінійності характеристик оптичних волокон та їх розробки нових методів, які значно підвищили швидкість передачі та потужність систем зв'язку на базі оптичних волокон
2010	Чарлз Ґешке і Джон Варнок	За внесок у розвиток комп'ютерних технологій друкарства та обробки зображень
2011	Джек Кейл Вольф[en] Ірвін Джейкобс[en]	За оригінальний та глибокий внесок у теорію комунікацій, за розробку численних методик, які широко застосовуються в сучасних системах зв'язку та зберігання даних (Код Слепіана-Вольфа[en]) За визначну роль у заснуванні двох провідних комунікаційних компаній, та за його співавторство у підручнику з техніки комунікацій[21][22]
2012	Генрі Самуелі[en]	За успіхи у розробці та комерціалізації аналогових і змішаних схем передавання сигналу для сучасних систем зв'язку, зокрема кабельного модема[en][23]
2013	Мартін Купер	За внесок у розвиток бездротових технологій передавання, який змінив концепцію мобільного зв'язку[24]
2014	Арогясвамі Паулрадж	За новаторський внесок у розробку теорії та застосування антен для MIMO-систем зв'язку[25][26][27]
2015	Пітер Кірстейн[en]	За лідерство у галузі комп'ютерних мереж та реалізацію першого сегмента ARPANET у Європі[28][29][30]
2016	Бредфорд Паркінсон	За технічне лідерство та внесок у розвиток GPS[31][32]
2017	Арун Нетравалі[en]	За керівництво та технічний внесок у розвиток цифрових відеосистем та служб
2018	Том Лейтон[en]	За новаторські розробки технологій доставки контенту через Інтернет
2019	Пауль Кочер[en] Тагер Ель-Ґамаль	За розробку криптографічних протоколів SSL/TLS та інші внески у безпеку комунікацій[33]
2020	Андреа Голдсміт[en]	За її новаторський внесок у теорію та практику адаптивного бездротового зв'язку, наукові досягнення, які допомогли вдосконалити послуги стільникового зв'язку та Wi-Fi, від яких щодня залежать мільярди людей[34]
2022	Сіаваш Аламуті[en]	За новаторську роботу з розробки комунікаційної технології, яка впливає на людство[35]
2023	Гарі Балакрішнан[en]	За його фундаментальний внесок у мобільні датчики, мережеві технології та розподілені системи[36]

Див. також

• Зал слави Інтернету
• Медаль Александера Грема Белла
• Премія в галузі комп'ютерів і комунікацій імені Кодзі Кобаясі
• SIGCOMM Award
• IEEE Internet Award