Премія Тюрінга

Премія Тюрінга (англ. Turing Award) — найпрестижніша премія в галузі інформатики, яку щорічно присуджує Асоціація обчислювальної техніки за видатні досягнення у цій галузі. Премію спонсорують корпорації Intel та Google і зараз вона супроводжується нагородою в 1 000 000 доларів США.^[2] Премію названо на честь видатного англійського вченого Алана Тюрінга, математика, фахівця з криптографії, який отримав перші глибокі результати щодо теорії алгоритмів та обчислювальної складності задовго до появи перших комп'ютерів.

Премія Тюрінга англ. Turing Award
Країна	США
Тип	наукова нагородаd і computer science awardd
Підстава	за видатний внесок у комп'ютерні науки
Статус	видається
На честь:	Алан Тюрінг
Нагородження
Засновано:	1966[1]
Перше:	1966
Нагороджені:
Категорія:Лауреати премії Тюрінга  (74)
Черговість
Старша нагорода	$1 мільйон
Сайт	ACM List of Turing Laureates
Премія Тюрінга у Вікісховищі

Вперше Премію Тюрінга було присуджено Аланові Перлісу у 1966 році за розвиток технології створення компіляторів. Пізніше її отримали Ніклаус Вірт та Пітер Наур за видатний внесок у розробку мов програмування.

Лауреати премії Тюрінга

Рік	Лауреат(и)	За що присуджено
1966	Алан Перліс	За вплив в галузі передових технік програмування та побудови компіляторів
1967	Моріс Вілкс	Професор Вілкс найбільше знаний як творець і розробник EDSAC, першого комп'ютера з внутрішньо збереженою програмою. Збудований у 1949-ому, EDSAC використовував ртутну пам'ять на лініях затримки. Вілкс також знаний як автор, разом з Віллером і Джілом, виданого у 1951 році тому «Підготовка програм для електронних цифрових комп'ютерів» (англ. "Preparation of Programs for Electronic Digital Computers"), у якому було введено поняття програмних бібліотек
1968	Річард Геммінг	За роботу щодо чисельних методів, систем автоматичного кодування і кодів для визначення і виправлення помилок
1969	Марвін Мінський	За піонерські роботи з проблеми штучного інтелекту
1970	Джеймс Вілкінсон	За дослідження у чисельному аналізі для полегшення використання високошвидкісних цифрових комп'ютерів, отримавши особливе визнання за свою роботу в обчисленнях у лінійній алгебрі і «зворотний» аналіз помилок
1971	Джон Маккарті	Лекція Маккарті «Теперішній стан досліджень штучного інтелекту» (англ. "The Present State of Research on Artificial Intelligence") є темою, що покриває галузь, в якій він досяг вагомого визнання його роботи
1972	Едсгер Дейкстра	Едсгеру Дейкстрі належить значний внесок наприкінці 1950-х років у розробку мови АЛГОЛ, мови програмування високого рівня, що стала втіленням ясності і математичної строгості. Він один з найяскравіших представників науки і мистецтва мов програмування в загальному, а також людина, що зробила внесок в наше розуміння їхньої структури, подання та реалізації. Його публікації протягом п'ятнадцяти років охоплюють широкий спектр тем від теоретичних статей з теорії графів до базових настанов, описів і філософських роздумів в області мов програмування
1973	Чарльз Бахман	За непересічний внесок до технологій баз даних
1974	Дональд Кнут	За значний внесок в аналіз алгоритмів і проєктування мов програмування, і частково за внесок до «мистецтва програмування» через свої широко відомі книги з серії з цієї назвою
1975	Аллен Ньюел і Герберт Саймон	У спільних наукових потугах, спочатку разом з Кліфом Шо у корпорації RAND, і пізніше з певною кількістю студентів та членів факультету в університеті Карнегі-Мелон, вони зробили основоположний внесок до штучного інтелекту, психології людського сприйняття та обробки списків
1976	Міхаель Рабін і Дана Скотт	За свою спільну працю «Скінченні автомати та їхня проблема рішення» (англ. "Finite Automata and Their Decision Problem"), яка ввела ідею недетермінований автоматів, що було визнано дуже важливою концепцією. Їхня (Скотта і Рабіна) класична праця була постійним джерелом стимулу для наступних праць у галузі
1977	Джон Бекус	За ґрунтовний, впливовий і тривалий внесок у розробку практичних високорівневих систем програмування, особливо через свою працю над FORTRAN і основоположне видання про формальні процедури для специфікації мов програмування
1978	Роберт Флойд	За безсумнівний вплив на методології створення ефективного і надійного програмного забезпечення і за допомогу у відшуканні таких важливих підгалузей комп'ютерних наук: теорія синтаксичного аналізу, семантика мов програмування, автоматична верифікація програм, автоматичний синтез програм[en] та аналіз алгоритмів
1979	Кеннет Айверсон	За новаторські потуги в мовах програмування і математичній нотації, внаслідок чого з'явилася мова програмування, відома тепер у обчислювальній галузі як APL; за свій внесок у реалізацію інтерактивних систем, навчальне застосування APL і теорію та практику мов програмування
1980	Чарлз Ентоні Річард Гоар	За фундаментальний внесок у визначення і проєктування мов програмування
1981	Едгар Кодд	За фундаментальний і тривалий внесок у теорію і практику систем керування базами даних, особливо реляційних баз даних
1982	Стівен Кук	За просування нашого розуміння складності обчислень у значний і ґрунтовний спосіб
1983	Кен Томпсон і Деніс Рітчі	За розробку загальної теорії операційних систем і особливо за реалізацію операційної системи UNIX
1984	Ніклаус Вірт	За розробку серії інноваційних комп'ютерних мов, EULER, ALGOL-W, MODULA і PASCAL
1985	Річард Карп	За тривалий внесок до теорії алгоритмів, включаючи розробку ефективних алгоритмів для транспорного потоку та інших комбінаторних задач оптимізації, ідентифікації поліноміальної обчислюваності з інтуїтивною нотацією алгоритмічної складності, та, найбільш значимо, внесок до теорії NP-повноти
1986	Джон Гопкрофт і Роберт Андре Тар'ян	За фундаментальні досягнення в розробці та аналізі алгоритмів і структур даних
1987	Джон Кок	За значний внесок у проєктування і теорію компіляторів, архітектуру великих систем і розробку RISC
1988	Айвен Сазерленд	За інноваційний і далекоглядний внесок до комп'ютерної графіки, починаючи з Sketchpad та продовжуючи далі
1989	Вільям Мортон Кехен	За фундаментальний внесок до чисельного аналізу. Один з передових експертів обчислень з рухомою комою. Кехен був відданий тому, щоб «зробити світ кращим для чисельних обчислень»
1990	Фернандо Корбато	За інноваційні роботи в організації концепцій і керування розробкою великомасштабних комп'ютерних систем загального призначення із спільним використанням ресурсів CTSS та Multics
1991	Робін Мілнер	За особливі і завершенні досягнення: 1) LCF, механізація логіки обчислювальних функції Скотта, ймовірно перший на теоретичній основі і тим не менше практичний засіб для побудови доведень за допомогою комп'ютера; 2) ML, перша моів, що включає поліморфний вивід типів разом з механізмом обробки винятків із безпекою типів; 3) числення комунікаційних систем, загальна теорія багатозадачності. На додачу, він сформулював і сильно розвинув повну абстракцію, вчення про зв'язки між операційною та денотаційною семантиками
1992	Батлер Лемпсон	За внесок у розробку розподілених, персональних обчислювальних середовищ та технології їхньої реалізації: робочі станції, мережі, операційні системи, системи програмування, дисплеї, безпека та публікація документів
1993	Юріс Гартманіс і Річард Стернз	У визнання їхньої основоположної праці, що встановила основи галузі теорії складності обчислень.
1994	Едвард Фейгенбаум і Радж Редді	За інновації у проєктуванні і побудові великомасштабних систем штучного інтелекту, демонструючи практичну важливість і потенційний комерційний вплив технологій штучного інтелекту
1995	Мануель Блум	У визнання внеску до основ теорії складності обчислень та її застосування до криптографії та перевірки програм
1996	Амір Пнуелі	За основоположну працю, що ввела поняття темпоральної логіки у комп'ютерні науки і видатний внесок у верифікацію програм та систем
1997	Дуглас Енгельбарт	За натхненне бачення майбутнього інтерактивних обчислень і винахід ключових технологій для реалізації цього бачення
1998	Джим Ґрей	За основоположний внесок до досліджень баз даних і обробки транзакцій і технічне керівництво у реалізації систем
1999	Фредерік Брукс	За поворотний внесок до архітектури комп'ютера, операційних систем та інженерії програмного забезпечення
2000	Ендрю Яо	У визнання фундаментального внеску до теорії алгоритмів, включаючи теорію генерації псевдовипадкових чисел на основі обчислювальної складності, криптографію та комунікаційну складність
2001	Уле-Юган Дал і Крістен Нюгор	За ідеї, фундаментальні до появи об'єктно-орієнтованого програмування, через їхню розробку мов програмування Simula I та Simula 67
2002	Рональд Рівест, Аді Шамір і Леонард Адлеман	За винахідницький внесок для того, щоб зробити криптографію із відкритим ключем корисною на практиці
2003	Алан Кей	За інноваційність багатьох ідей у зародку сучасних об'єктно-орієнтованих мов програмування, керуючи командою, що розробила Smalltalk, і за фундаментальний внесок до персональних обчислень
2004	Вінтон Серф і Роберт Кан	За інноваційну працю над об'єднанням мереж, включаючи проєктування і реалізацію базових комунікаційних протоколів Інтернету, TCP/IP, і за натхненне лідерство у мережевих технологіях
2005	Пітер Наур	За фундаментальний внесок у проєктування мови програмування і визначення ALGOL 60, до проєктування компіляторів, і до мистецтва і практики комп'ютерного програмування
2006	Френсіс Аллен	За інноваційний внесок до теорії і практики оптимізації технік компіляторів, що поклало основу для сучасних оптимізованих компіляторів і автоматичного паралельного виконання
2007	Едмунд Кларк, Ернест Аллен Емерсон і Йосиф Сіфакіс	За [їхню роль] у розробці перевірки моделей у високо ефективну технологію верифікації, широко вживану у індустріях апаратного і програмного забезпечення[3]
2008	Барбара Лісков	За внесок до практичних і теоретичних основ проєктування мов програмування та систем, особливо пов'язаних з абстракцією даних, стійкістю до падінь та розподіленими обчисленнями.
2009	Чарльз Текер	За інноваційне проєктування і реалізацію Alto, першого сучасного персонального комп'ютера, і на додачу до його внеску до Ethernet і Tablet PC.
2010	Леслі Веліент	За внесок у теорію алгоритмів, включаючи наближено правильне навчання, теорію складності підрахунку та алгебраїчного обчислення, а також теорію паралельних та розподілених обчислень[4]
2011	Джуда Перл	За фундаментальний внесок у штучний інтелект шляхом розробки методів розрахунку для вірогіднісного та причинно-наслідкового осмислення[5]
2012	Сільвіо Мікалі Шафі Ґолдвассер	За новітні розробки в галузі імовірнісного шифрування й нові методи ефективної верифікації математичних методів криптографії[6].
2013	Леслі Лампорт	За фундаментальний внесок в теорію та практику паралельних і розподілених систем, винаходи таких понять, як логічні годинники, безпека та життєздатність, репліцитні автомати, послідовна узгодженість[7].
2014	Майкл Стоунбрейкер	За фундаментальний внесок в принципи та практики, що лежать в основі сучасних систем керування базами даних[8].
2015	Вітфілд Діффі Мартін Геллман	За фундаментальний внесок до криптографії[9].
2016	Тім Бернерс-Лі	За розробку Всесвітньої павутини, першого веббраузера та фундаментальних протоколів та алгоритмів[10]
2017	Джон Лерой Геннессі Девід Патерсон (учений)[en]	За запровадження систематичного кількісного підходу до проєктування та оцінки комп'ютерних архітектур, що має довготривалий вплив на мікропроцесорну індустрію[11]
2018	Джошуа Бенжіо[en] Джефрі Гінтон Янн ЛеКун	Премію присуджено трьом дослідникам, які заклали основи нинішнього буму штучного інтелекту[12][13].
2019	Едвін Кетмелл Патрік Ганраган[en]	За фундаментальний внесок у тривимірну комп'ютерну графіку та революційний вплив цих методик на зображення, створені комп'ютером (CGI) у кіновиробництві та інших застосунках[14].
2020	Джеффрі Ульман Альфред Аго	За формування основ компіляторів та алгоритмів для мов програмування.[15]
2021	Джек Донгарра	За новаторський внесок у бібліотеки чисельних методів, що дозволило суперкомп'ютерному програмному забезпеченню протягом чотирьох десятиліть йти в ногу з експоненційним розвитком обладнання[16].
2022	Роберт Меткалф	За винахід, стандартизацію та комерціалізацію Ethernet.[17]
2023	Аві Вігдерсон	За зміну нашого розуміння ролі випадковості в обчисленнях та за десятиліття інтелектуального лідерства в теоретичній інформатиці[18].
2024	Ендрю Барто	За розробку концептуальних та алгоритмічних основ навчання з підкріпленням.[19]
	Річард Саттон