Пригарін Сергій Володимирович

Сергі́й Володи́мирович Прига́рін (3 жовтня 1990(19901003) — 19 січня 2018) — старший лейтенант Національної поліції України.

Пригарін Сергій Володимирович
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	3 жовтня 1990(1990-10-03) Вознесенськ
Смерть	19 січня 2018(2018-01-19) (27 років) Одеса
Поховання	Новоміське кладовище
Alma Mater	Національний університет «Одеська юридична академія»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна поліція
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1990 року в місті Вознесенськ (Миколаївська область). Після закінчення Вознесенської гімназії ім. Т. Г. Шевченка вступив до Одеської національної юридичної академії на факультет цивільної та господарської юстиції. Закінчив Одеську юридичну академію, з 2012 року — старший лейтенант поліції, дільничний офіцер Приморського відділу поліції. Мріяв стати архітектором.

19 січня 2018 року в пообідню пору під час затримання злочинця на вулиці Новосельського біля школи № 122 зазнав важкого вогнепального поранення у груди, від якого помер у лікарні. Злочинець — Валентин Дорошенко — прихильник «русского міра», сталініст, займався антиукраїнською і проросійською діяльністю, у 1990-х працював сторожем в школі; був звільнений за домагання. Був відомий на все місто тим, що в липні 2009 року викликав на дуель тодішнього мера Едуарда Гурвіца^[1].

Поліцейські прибули на виклик — громадяни повідомили про бійку. Дорошенко відкрив стрілянину з саморобної автоматичної зброї та вбив чоловіка на призвіще Пінін (раніше судимого), з яким перед тим побився, поранив трьох поліцейських і Віктора Тихоніна (охоронця «Муніципальної варти», який випадково опинився поруч та намагався надати допомогу пораненим). На місце стрілянини прибули патрульні поліцейські, які ліквідували злочинця. Згодом у приміщенні, де переховувався Дорошенко, було знайдено вхід у катакомби та виявлено зброю й міні-цех з її виготовлення та затримано двох його подільників. Ще один поранений поліцейський — капітан поліції Дмитро Литвинюк — перебував у важкому стані (п'ять кульових поранень); водій опергрупи сержант Олег Маценко зазнав поранення у стегно.

Похований на Таїровському кладовищі Одеси.

Без Сергія лишились батьки, дружина Ксенія та донька Міроша 2017 р.н.

Нагороди та вшанування

• указом Президента України № 193/2018 від 4 липня 2018 року «за особисту мужність, виявлену під час виконання службового обов'язку, вагомий внесок у боротьбу зі злочинністю, високий професіоналізм» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]