Вознесенськ

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вознесенськ (значення).

Вознесе́нськ (МФА: [wɔzneˈsɛnʲsʲk] ( прослухати)) — місто в Україні, у Миколаївській області, адміністративний центр Вознесенського району та Вознесенської міської громади (місто обласного значення до 17.07.2020). Населення становить 40 тис. осіб. 2024 рік Стара назва — Соколи́ з XIV ст і майже до кінця XVIII ст. (1795).

Вознесенськ
Герб Вознесенська Прапор Вознесенська
Альтанка у Вознесенську
Основні дані
Країна	Україна
Область	Миколаївська область
Район	Вознесенський район
Тер. громада	Вознесенська міська громада
Код КАТОТТГ	UA48040070010053688
Засноване	1795 (228 років)
Статус міста	з 1938 року
Населення	▼ 33 442 (01.01.2022)[1]
Площа	22.56 км²
Густота населення	1525 осіб/км²
Поштові індекси	56500—56518
Телефонний код	+380-5134
Координати	47°34′21″ пн. ш. 31°18′43″ сх. д.
Водойма	р. Південний Буг р. Мертвовод
Назва мешканців	вознесенча́нин, вознесенча́нка, вознесенча́ни
Міста-побратими	Радомсько Хесекуа
День міста	День Вознесіння Господнього
Відстань
Найближча залізнична станція	Вознесенськ
До обл./респ. центру
- залізницею	166 км
- автошляхами	89 км
До Києва
- залізницею	486 км
- автошляхами	392 км
Міська влада
Рада	Вознесенська міська рада
Адреса	56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, пл. Центральна,1
Вебсторінка	Офіційний сайт міста
Міський голова	Величко Євгеній Олександрович
Вознесенськ у Вікісховищі Карта Вознесенськ Вознесенськ

Географія

Розташоване місто в південній частині України в центрі Миколаївської області. Відстань до обласного центру становить 89 км і проходить автошляхом Н24. Клімат у регіоні — континентальний.

Містом протікає річка Південний Буг з притокою — річкою Мертвовод, котрі є важливими транспортними артеріями, а також джерелами питної води. Під містом знаходяться унікальні великі прісні озера питної води, з яких за допомогою 30 свердловин здійснюється водопостачання, також розроблені дві свердловини, з яких здійснюється видобуток мінеральної води. Поблизу міста, на території Вознесенського району, є такі мінерально-сировинні ресурси, як пісок будівельний, камінь будівельний, камінь декоративний, вапно, цегляно-черепична сировина, граніт та глина.

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 21.7 °C (71 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2.8 °С (27 °F).^[2]

Клімат Вознесенська
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	12	20	22	27	32	37	36	35	32	27	18	15	37
Середній максимум, °C	0	0	6	15	21	25	26	26	22	14	6	2	13
Середня температура, °C	−2	−1	3	10	16	20	21	21	16	10	3	0	10
Середній мінімум, °C	−5	−5	0	5	10	14	15	15	11	5	0	−2	5
Абсолютний мінімум, °C	−23	−25	−21	−3	0	6	8	6	−5	−7	−12	−18	−25
Днів з опадами	14	13	11	11	8	9	8	6	7	6	11	14	118
Днів з дощем	6	6	8	11	8	9	8	6	7	6	9	9	93
Днів зі снігом	10	8	5	1	0	0	0	0	0	0	3	7	34
Джерело: Weatherbase

Історія

Вознесенськ має давню історію, яка починається зі скіфських часів, що підтверджують археологічні знахідки бронзових знарядь (сокири-кельти, серп, долото тощо) доби бронзи, кургани скіфських часів, поселення перших століть н. е. та римські монети ІІ ст н. е.

Перші відомості про місцевість, де розташувалося місто Соколи, пов'язані з кінцем XIV — початком XV століть, коли литовські князі, захопили південноруські землі між Дніпром і Дністром, аж до Чорного моря. У XV сторіччі на горі, де річка Мертвовод впадає до Південного Бугу, стояла татарська фортеця Чичаклей. Великий Литовський князь Вітовт зруйнував фортецю та побудував на її місці замок Соколець.^[3] Існує й альтернативна точка зору щодо розміщення фортеці «Чичиклея»^[4].

Місто Соколи входило до Бугогардівської паланки держави Війська Запорозького (1734—1775). Наприкінці XVIII сторіччя Соколи стали адміністративним центром Бугогардівської паланки. Казацьке військо мало тут переправу через Південний Буг, що називалася Соколиною.

Під час російсько-турецької війни з козаків був сформований Бузький козацький полк, канцелярія його знаходилася в Соколах. У 1785 році був створений Бузький Єгерський корпус, до складу якого увійшли й бузькі козаки.

Місто Вознесенськ було засноване біля Соколів у 1795 році указом російської імператриці Катерини II як центр Вознесенського намісництва і названо на честь церковного свята — Вознесіння Господнього. Першим городничим Вознесенська у 1795—1796 роках був Вердеревський Миколай Іванович^{[джерело?]}.

15 квітня 1920 року формування УНР через нестачу боєприпасів та їжі відважилися на відчайдушний, майже рукопашний штурм вузлової станції Вознесенськ, зайнятої більшовицькими військами й повної запасів супротивника. Цією відчайдушною атакою чорні запорожці, якими командував Петро Дяченко відкрили дорогу до Вознесенська. Генерал Михайло Крат свідчив, що тоді було захоплено 2 мільйони рушничних набоїв, 32000 гарматних, 28 гармат, 5000 рушниць, 4 кулемети тощо.

1938 року надано статус міста (з включенням в міську смугу населених пунктів Болгарської, Лагерної 1, Натягайлівської сільрад^[5]).^[6][7]

З 1975 року місто обласного підпорядкування.^[8]

У ході російсько-української війни за Вознесенськ два тижні тривали бої, які врешті завершились перемогою українських військ та відкиненням росіян далеко за межі міста.

Див. також: Бої за Вознесенськ

Населення

Таблиця зміни чисельності населення

1897	1959	1970	1979	1989	2001	2016	2022
15 748	31 043	36 457	40 721	43 881	42 634	35 450	33 442

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[9]

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	19 405	3812	2967	5809	4983	1745	89
Жінки	22 841	3645	3140	6264	6172	3335	285
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 89  85 + 285  136  80-84 380  373  75-79 906  621  70-74 1178  615  65-69 871  1263  60-64 1663  861  55-59 1107  1427  50-54 1654  1432  45-49 1748  1491  40-44 1723  1437  35-39 1506  1335  30-34 1464  1546  25-29 1571  1466  20-24 1500  1501  15-20 1640  1589  10-14 1553  1280  5-9 1205  943  0-4 887

Національний склад населення за даними перепису 2001 року^[10]:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
українці	36778	87,05 %
росіяни	4116	9,74 %
молдовани	308	0,73 %
білоруси	199	0,47 %
вірмени	103	0,24 %
інші	641	1,77 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року^[10]:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	36530	86,47 %
російська	5280	12,50 %
молдовська	131	0,31 %
вірменська	61	0,14 %
білоруська	56	0,13 %
інші	190	0,45 %

Населення міста станом на 1 січня 2016 року становить 35 450 мешканців. Загальна земельна площа міста — 2256 га, питома вага площі під забудовою становить 44 %, не залученими в економічних відносинах є 12 % від загальної площі міста. Бюджет міста Вознесенська на 2005 рік склав за прибутками 5452 тис. дол. США.

Економіка

У місті за часи Радянської влади були збудовані 18 великих промислових підприємств, з них 72 % легкої промисловості (наприклад, ПАТ «ВОЗКО» — шкіряний завод почав працювати в середині жовтня 1978) — та 18 % харчової промисловості (виробництво м'ясо—ковбасних виробів, сирів, молочної продукції, виробництво консервованих овочів і фруктів, хлібобулочних і кондитерських виробів). Підприємства Вознесенська утворювали мережу фірмових магазинів, що пропонували ексклюзивний одяг і взуття, виготовлений відповідно до європейських стандартів якості.

На сьогоднішній день в місті працюють:

• Швейне об'єднання «Вікторія»;
• Вознесенська харчосмакова фабрика;
• ВОЗКО що працює не на повну потужність;
• ЗАТ Аліса — швейне підприємство;
• та інші.

Деякі підприємства за період незалежності України припинили свою діяльність. Серед них підприємства міста та району, наприклад: м'ясокомбінат, сирзавод, консервний завод, комбінат хлібопродуктів, меблева фабрика, завод «Червоний технік», завод пресового устаткування, птахокомбінат, ремонтне об'єднання «Агротехніка», ПМК, ТССК, база агрокомплектації, ряд транспортних організацій.

Засоби масової інформації

FM-радіостанції

№п/п	Частота, МГц	Назва	Потужність, кВт	Адреса вежі	Передавач
1	92.6	Українське радіо	0.5	вул. Свободи 175	МФКРРТ
2	103.6	Хіт FM	0.25	вул. Свободи 175	МФКРРТ
3	106.9	Країна ФМ	0.2	вул. Свободи 175	МФКРРТ
4	107.5	Мелодія FM	0.2	вул. Свободи 175	МФКРРТ

Культура

У межах міста розташовані природоохоронні об'єкти: Мар'їна роща (заповідне урочище), Парк імені 1-го Травня, Парк Січової Слави, Парк Вознесенської школи, Парк імені Тараса Шевченка, Джерело (пам'ятка природи).

Вознесенський міський будинок культури

Пам'ятник радянським воїнам

Камінь Кохання з Кани Галілейської

Кінотеатр «Україна»

25 серпня 2020 року Вознесенська громада ініціювала проведення пентомарафону на 50 км у відкритій воді Південного Бугу. У ньому взяли участь 7 спортсменів. Пентамарафон було занесено до Книги рекордів України за найдовшу дистанцію плавання у відкритій воді.^[11]

Міста-побратими

Виконавчий комітет Вознесенської міської ради

Одним із пріоритетів політики органів місцевої влади є налагодження зовнішньоекономічних зв'язків із представниками інших країн. Так, містом-побратимом Вознесенська є місто Радомсько (Польща) — договір про співробітництво з яким був підписаний 24 серпня 2004 р. Відповідно до договору співробітництво буде розвиватися в таких напрямах: освіта, культура, спорт, туризм, господарські зв'язки, розвиток підприємництва, місцеве самоврядування та екологія.

2005 році з метою святкування 210 річниці з дня заснування міста було запрошено делегації від Адміністративного району Іден та Муніципалітету Хесекуа (Південно-Африканська Республіка). Протягом святкування було підписано Меморандуми про співпрацю у сфері налагодження партнерських відносин з Адміністративним районом Іден та Муніципалітетом Хесекуа. Відповідно до меморандумів міста вважаються «містами-побратимами», які будуть провадити спільну діяльність у сфері: налагодження господарських зв'язків, здійснення експортно-імпортних операцій, розвитку туризму, здійснення культурних, спортивних та освітніх обмінів.

• Радомсько, Польща (2004)
• Хесекуа, Південно-Африканська Республіка (2005)
• Мако, Угорщина (2007)

Відомі люди

Школа, де навчалися Андрій Сапєгін і Євген Кибрик

• Бойко Олександр Олександрович (1981—2017) — полковник НГУ, заступник командира Загону «Вега-Захід», учасник російсько-української війни.
• Бондар Олександр Іванович — український мовознавець, перекладач, доктор філолологічних наук.
• Буркинський Борис Володимирович — український вчений-економіст, доктор економічних наук, професор, академік.
• Глєбов Гліб Павлович (1899—1967) — радянський, білоруський актор театру і кіно.
• Єршов Аркадій Віталійович (1936—2005) — міністр соціального захисту населення України.
• Іванов Денис Михайлович (1991—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Карбівничий Сергій Васильович (1980—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Кибрик Євген Адольфович (1906—1978) — художник-ілюстратор і педагог, академік Академії мистецтв СРСР.
• Костенко Костянтин Олегович (1994—2014) — сержант Збройних сил України, учасник-російсько-української війни.
• Куліченко Володимир Миколайович (1972—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Ліптуга Олександр Сергійович (1986—2017) — старший сержант Збройних сил України, сапер, учасник російсько-української війни.
• Луговий Олександр Михайлович (1904—1973) — аграрій, Герой Соціалістичної Праці.
• Макаров Сергій Володимирович (1990—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Патлажан Юхим Ізраїльович (1923—1990) — український історик і педагог, доктор історичних наук.
• Пригарін Сергій Володимирович (1990—2018) — старший лейтенант Національної поліції України.
• Родько Микола Дмитрович (1921—1981) — український радянський вчений-літературознавець.
• Семерня Олександр Федорович (1936—2012) — художник, автор понад 600 картин.
• Софронов Михайло Євграфович (1873—1944) — український учений, агроном.
• Строцький Йосип Йосипович (1923—2011) — український поет. Псевдонім — Зореслав.
• Франько Дмитро Васильович (1913—1982) — український актор.
• Чайковський Володимир Пилипович (нар. 31 березня 1936 р.) — винахідник і конструктор агротехніки, науковий співробітник Науково-дослідного інституту механізації і електрифікації сільського господарства, автор запатентованих 7-ми винаходів,
• Чижевський Георгій Дмитрович (нар. 1924) — учасник Другої світової війни, артист театру, тренер, чемпіон світу-2015 в категорії 90+, кавалер ордена «За заслуги»^[12][13].
• Шанін Петро Миколайович (1880—1941) — український та російський військовий діяч, підполковник Армії УНР, згодом учасних Білого руху.
• Щербина Владислав Іванович (1926—2017) — скульптор малих форм.

Галерея

• 
  Мототрек у Вознесенську
• 
  Постамент при в'їзді в місто з боку Южноукраїнська
• 
  Вознесенська загальноосвітня школа I-III ступенів №6
• 
  Вознесенська загальноосвітня школа I-III ступенів №8
• 
  Свято-Вознесенський кафедральний собор

Див. також

• Почесні громадяни Вознесенська
• Бої за Вознесенськ у 2022 році