Присяжнюк Валентин Арсенійович

Валентин Арсенійович Присяжнюк (1938—2020) — український геолог, кандидат геолого-мінералогічних наук (1972), фахівець з палеонтології та стратиграфії неогенових відкладів України, перш за все з викопних наземних і прісноводних молюсків неогену. Автор понад 120 наукових праць, зокрема широко відомої монографії «Пресноводные и наземные моллюски миоцена Правобережной Украины» (1978). Описав близько 100^[1] нових для науки викопних видів молюсків.

Валентин Арсенійович Присяжнюк
Народився	19 жовтня 1938(1938-10-19)  Харків, Українська РСР, СРСР
Помер	27 жовтня 2020(2020-10-27) (82 роки)  Київ, Україна
Країна	Україна
Діяльність	геолог
Alma mater	геологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1961)
Галузь	палеонтологія, геологія, стратиграфія, малакологія
Заклад	Інститут геологічних наук НАН України
Науковий ступінь	кандидат геологічних наук (1972)

Систематик живої природи
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Prysjazhnjuk». Prisyazhnyuk

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Присяжнюк.

Життєпис

У 1961 році закінчив геологічний факультет Київського державного університету. Згодом почав працювати в Інституті геологічних наук АН УРСР. У 1972 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Наземные моллюски неогена Волыно-Подолии и их стратиграфическое и палеогеографическое значение». Тривалий час роботу в Інституті геологічних наук поєднував з роботою у Президії АН УРСР, де працював ученим секретарем Відділення наук про Землю. Старший науковий співробітник Інституту геологічних наук НАН України.