Неогеновий період

Неоге́новий пері́од, неоген — другий період кайнозойської ери історії Землі. Тривав від 23,03 до 2,588 млн років тому^[4]. Як самостійний стратиграфічний підрозділ неоген був виділений австрійським геологом Моріцем Гьорнесом у 1856 році^[5].

Неогеновий період
Хронологія	23.03–2.588 млн років тому
Середня концентрація кисню (O2) впродовж періоду	бл. 21.5 %[1] (108 % від сучасного рівня)
Середня концентрація вуглекислого газу (CO2) впродовж періоду	бл. 280 ppm[2] (у 1 разів більше доіндустріального періоду)
Середня температура поверхні впродовж періоду	бл. 14 °C[3] (на 0 °C вище сучасного рівня)

Підрозділи

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Четвертинний, Q	Плейстоцен, Q1	Гелазький	молодше
Неоген, N	Пліоцен, N2	П'яченцький, N2pla	2,58	3,60
		Занклійський ярус, N2zan	3,60	5,33
	Міоцен, N1	Мессінський, N1mes	5,33	7,25
		Тортон, N1tor	7,25	11,63
		Серравалійський, N1srv	11,63	13,82
		Лангійський, N1lan	13,82	15,97
		Бурдігальський, N1bur	15,97	20,44
		Аквітанський, N1aqt	20,44	23,03
Палеоген, P	Олігоцен, Р3	Хаттський, Р3h	старіше
Підрозділи неогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[6].
п о р

Неогенова система не має загальноприйнятих ярусів, тільки в Європі існують три самостійні стратиграфічні шкали неогену. Одна з них встановлена для Середземноморської провінції і користується найбільшим визнанням, а решта дві — для внутрішньоконтинентальної Європи, тобто для центральної і східної частин Паратетису.

Неоген складається з двох епох — ранньої, або міоцену (23,03–5,333 млн років тому), та пізньої, або пліоцену (5,333–2,588 млн років тому)^[4].

Неоген загалом характеризується низьким рівнем Світового океану, завершенням утворення сучасних гірських масивів, досить суворим кліматом з чіткою зональністю та кількома зледеніннями в північній та південній півкулях.

У неогені тривала альпійська складчастість, значні площі земної поверхні звільнилися від моря. Були поширені хвойні і тропічні ліси. Неогенові відклади поширені під покривом четвертинних на всіх континентах і на дні океанів. Неогенова система була одним з найбільш геократичних етапів у розвитку Землі, особливо його друга половина — пліоцен. До кінця пліоцену сформувалися основні елементи сучасного рельєфу і гідромережі, завершилося утворення численних гірських систем — Альп, Карпат, Балкан, Апеннін, Криму, Кавказу, Гімалаїв, Кордильєр тощо.

Корисні копалини

Відслонення неогенових черепашників уздовж узбережжя Каховського водосховища

З неогеновими відкладами пов'язані численні родовища корисних копалин. З осадових найважливіші родовища нафти і газу в прогинах Близького і Середнього Сходу, Каліфорнії, Аляски, Японії, Прикарпатському, Азово-Кубанському, Терсько-Каспійському; западинах — Закарпатській, Східно-Чорноморській, Південно-Каспійській та ін.; депресіях — Охотській, Анадирській, ін. Численними в неогенових відкладах є родовища бурого вугілля і лігнітів, рідше — кам'яного вугілля. Відмічені родовища сірки пов'язані головним чином з евапоритовими формаціями (Передкарпаття, Апенніни, Сицилія), а також поклади солей (Передкарпаття, Закарпаття, Закавказзя, Середня Азія та ін.). В неогеновій системі утворилися розсипні родовища титану, олова, ільменіту, рутилу, циркону та ін., численні бокситові родовища тропічного поясу (Ямайка, Гаяна, Суринам, Гана, Гвінея), родовища бентонітових і палигорськітових глин, алунітів, перлітів, каолінітів, галуазиту, а також вапняків, кварцових пісків, пісковиків, діатомітів, глин. З інтрузивними і ефузивними породами пов'язані численні і різноманітні родовища руд ртуті, олова, свинцю, цинку, стибію та ін., які створюють місцями рудні пояси (поліметалічний пояс Перу, золотоносний пояс Еквадору, оловоносний і мідноносні пояси Болівії, мідно-срібні родов. Центр. Америки та ін.). У океанічних областях піщано-глинисті шельфові відклади у багатьох районах нафтогазоносні: Мексиканська та Ґвінейська затоки, Карибське, Середземне, Червоне моря, шельфи Чилі, Перу, Еквадору, Каліфорнії.

Див. також

• Кайнозой