Прогрес (газопровід)

Прогрес (газопровід) — потужний турбопровід, який спорудили в часи існування СРСР для експорту російського природного газу до Європи через територію України.

Ямбург

Тайожна

Грем’ячинська

Ординська

Єлець

Маршрут газопроводу територією Росії

Для видачі продукції унікального Ямбурзького родовища проклали цілий ряд потужних газопровідних систем, як то Ямбург – Єлець, Ямбург – Тула, Ямбург – Поляна, «Прогрес». В останньому випадку в 1988 році спорудили трубопровід з діаметром 1400 мм та робочим тиском у 7,4 МПа, протяжність якого територією Росії становить 3473 кілометри.^[1] В кінцевому пункті «Прогрес» під'єднали до газопроводу «Братство».

Перекачування ресурсу забезпечували компресорні станції (КС) Ямбурзька, Нидинська, Правохеттинська, Ягельна, Приозерна, Сосновська, Верхньоказимська, Бобровська, Октябрьська, Тайожна, Новокомсомольська КС-20, Новопелимська, Новоівдельська, Карпинська, Грем'ячинська, Нижньо-Кунгурська, Ординська, Чайковська, Агризька, Арська, Помарська, Заволзька, Сєчєновська, Починки, Торбєєвська, Давидовська, Долге, Курськ (на території Росії), Ромни, Гребінка, Софіївка, Ставище, Іллінці, Бар, Гусятин, Богородчани, Голятин (на території України).

Всі чотири магістральні газопроводи від Ямбургу прямують в одному коридорі до КС Грем'ячинська (за виключенням першої нитки Ямбург — Єлець, що відходить після КС Тайожна), після якої Ямбург — Тула та Ямбург — Поляна переходять на власний маршрут. Далі «Прогрес» (і друга нитка Ямбург — Єлець) сходиться на КС Ординська в Центральний газотранспортний коридор з трубоводами Уренгой — Помари — Ужгород, Уренгой – Центр та першою ниткою Ямбург — Єлець. Після Єльця та до самого Ужгорода «Прогрес» прямує разом з Уренгой — Помари — Ужгород.

Від КС Починки починаються газопроводи Починки – Ярославль та Починки – Грязовець (з'явився на початку 2010-х у межах проєкту газопроводу «Північний потік»).