Починки – Грязовець

Починки — Грязовець — газопровід на півночі Росії.

Газогін Починки — Грязовець на мапі Росії

На початку 21-го століття у розвитку газової промисловості Росії розпочались два мегапроекти — освоєння гігантських родовищ Ямалу та спорудження експортних потужностей через Балтійське море. Спрямувати ямальський газ за останнім маршрутом видавалось очевидним, проте перспективний обсяг видобутку (до 300 млрд м³ на рік) повинен був значно перевищити сукупні потреби «Північного потоку» та «Північного потоку-2». З огляду на це виникла думка об'єднати два газотранспортні коридори — Північний ("Сяйво Півночі", СРТО – Торжок, Ухта – Торжок) та Центральний (Уренгой — Помари — Ужгород, Уренгой – Центр, Ямбург – Єлець, "Прогрес") — для більш оптимального маневрування потоками газу: на першому етапі це дозволяло гарантувати достатній об'єм ресурсу для «Північного потоку» шляхом поставок із Центрального газотранспортного коридору, надалі ж по мірі розвитку видобутку на Ямалі напрям руху в газопроводі повинен змінитись на протилежний для поставок у центральну частину Росії та до Південного транспортного коридору (Починки — Ізобільний).

У ролі такої перемички між транспортними коридорами обрали маршрут віж Починків (центральний коридор) до Грязовця (Північний коридор), при цьому від останнього можливо спрямовувати ресурс до трубопроводів Грязовець – Виборг (продовженням якого і є «Північний потік») та Грязовець – Ленінград.

Загальна протяжність Починки — Грязовець 650 км, діаметр 1420 мм, робочий тиск 7,4 МПа. Пропускна здатність при введенні 6 компресорних станцій може становити до 36 млрд м³ на рік, проте їх спорудження мало коригуватись в залежності від потреби.

Будівництво розпочалось у 2007 році, а ввели об'єкт у дію в грудні 2011 із компресорною станцією «Іванівська». Саме тоді розпочалось заповнення трубопровода «Північний поток», для чого до осені 2012 (введення в дію системи Бованенково — Ухта, що подала ресурс з Ямалу) газ постачали переважно через Починки — Грязовець.

У 2012 році ввели ще одну компресорну станцію «Вязниківська».^[1][2]