Прокіп Бережицький

Бережицький Прокіп Семенович (Бережецький) (? — після 1678) — український військовий діяч доби Гетьманщини, дипломат. Племінник гетьмана Богдана Хмельницького, один із найближчих соратників Петра Дорошенка. Генеральний суддя (1671-1674), генеральний обозний (1674-1676), чигиринський полковник (1663-1666).

Прокіп Бережицький
Народився	до 1619
Помер	після 1678
Національність	українець
Місце проживання	Річ Посполита Гетьманщина
Діяльність	військовий діяч
Посада	Чигиринський полковник Генеральний суддя Генеральний обозний
Військове звання	Полковник
Конфесія	православний
Родичі	Богдан Хмельницький
Діти	Степан, Параскева
Герб

Життєпис

Нащадок старовинного волинського шляхетського роду Бережецьких гербу Костеша, що походить із села Бережці Кременецького повіту. Одна з гілок роду — Некрашевичі-Бережецькі — на початку 17 століття оселилася в Каневі. Родич Федір Бережецький був київським протопопом.

Батько Семен Бережецький у Реєстрі 1649 року зафіксований як козак Бабинської сотні Кальницького полку. Мати — рідна сестра Богдана Хмельницького.

З початком національної революції 1648—1676 років брав активну участь у боротьбі за визволення України. У жовтні 1648 року — козацький отаман у Ніжині. Значиться в козацькому реєстрі 1649 року. Служив у Чигиринській сотні Чигиринського полку. Брав участь у квітневих україно-російських переговорах 1658 року в Москві щодо придушення повстання проти гетьмана Івана Виговського, яке очолювали полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий Яків Барабаш.

У 1660 році згаданий як чигиринський сотник.

У 1662 році як наказний чигиринський полковник брав активну участь у бойових діях проти московського війська воєводи Гр. Ромодановського та лівобережних полків Як. Сомка. У березні-квітні разом з Ів. Богуном обороняв Іркліїв, де потрапив у полон і був страчений рідний брат Федір Бережецький.

Навесні 1663 року після призначення П. Дорошенка генеральним осавулом змінив його на посаді чигиринського полковника. На чолі полку брав участь у поході польського короля Яна ІІ Казимира на Лівобережну Україну.

Виконував дипломатичні доручення гетьмана П. Тетері. У березні 1664 року був послом до Бахчисарая, у травні 1664 року — до табору короля Яна ІІ Казимира.

Учасник ради у Богуславі у жовтні 1665 року, на якій гетьманом Правобережної України обрали Петра Дорошенка. У квітні 1666 року їздив у складі посольства до Варшави обстоювати інтереси Української козацької держави. Протягом 1668—72 років підтримував Петра Дорошенка в його боротьбі з претендентами на гетьманську булаву Петром Суховієм і Михайлом Ханенком.

У лютому 1671 року дістає посаду генерального судді в уряді Дорошенка (разом з С. Половцем). 22 лютого написав листа до польського короля Міхала-Корибута Вишневецького, в засвідчив підтримку городовим козацтвом і старшиною політики Петра Дорошенка. Разом з іншими старшинами звернувся з листом до запорозького козацтва, в якому засуджувалися умови Острозького договору 1670 року з Річчю Посполитою. На початку 1674 року їздив на Запорозьку Січ, щоб досягти політичного порозуміння із запорожцями. У лютому цього ж року призначений генеральним обозним. Після капітуляції Петра Дорошенка у вересні 1676 року перед військами князя Гр. Ромодановського та Івана Самойловича залишився в Чигирині.

Після руйнування гетьманської столиці у 1678 році, за однією з версій, переселився на Лівобережжя. Ймовірно, мешкав у Бубнові, де сотником був його зять Іван Канівець. Згаданий як значний військовий товариш.

Родина

Рідні брати обіймали старшинські посади на Правобережжі. Брат Федір (? — 1662) був наказним чигиринським полковником. Гнат — корсунським полковником (1666), Богдан — генеральним бунчужним (1675-1676).

Син Степан — стародубський полковий осавул (до 1690).

Донька Параскева — одружена з Іваном Каневцем — охотницьким полковником у П. Дорошенка (1669-1671), бубнівським сотником Переяславського полку.

Нащадки Пр. Бережецького мешкали на Сіверщині (у Коропі, селах Землянці та Глазовому).

Джерела та література

• Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648-1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011.
• Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія.  — Київ, 2010.
• Степанков В. С. Бережицький Прокіп [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.