Психогігієна

Психогігіє́на — це система наукових знань і практичних заходів, спрямованих на збереження і зміцнення психічного здоров'я людини.

Виникла в кінці XIX століття разом з психопрофілактикою, коли виникла психіатрія як галузь наукового знання і з'явилася необхідність не тільки лікування, а й попередження, запобігання психічних порушень, психічних розладів. Основне завдання психогігієни — формування і підтримка психічного здоров'я.

Близькі до психогігієни завдання має психологія здоров'я, тому безсумнівним є взаємозв'язок цих наук, хоча деякі науковці навіть не схильні розрізняти ці поняття, вважаючи їх синонімічними^[1].

Історія

Цей термін був введений в 1900 році німецьким психіатром Робертом Зомером^[en] (1864—1937), який заснував в 1896 р. психіатричну клініку у місті Гіссені. Однак термін отримав визнання тільки завдяки зусиллям Кліфорда Уітінгема Бірса^[en], спрямованих на поліпшення ситуації з психічно хворими: «початок сучасної психогігієни було закріплено в літературі з появою книги Кліфорда У. Бірса (США) „Розум, який знайшов себе“^[2]»^[3]. Книга Бірса ґрунтувалася на його власному досвіді в якості пацієнта.

Основні завдання психогігієни, постульовані К. У. Бірсом і Адольфом Мейєром^[en] в 1908 році, такі:

• турбота про збереження психічного здоров'я, профілактика психічних і нервових захворювань та дефектних станів;
• поліпшення лікування психічно хворих і догляд за ними;
• роз'яснення значення психічних аномалій для проблем виховання, економічного життя, злочинності й узагалі людської поведінки.

Ці завдання повинні виконуватися за допомогою соціального забезпечення та взаємодії з громадськими та приватними благодійними організаціями.

У 1909 році Бірс заснував Національний комітет психічної гігієни, щоби продовжувати свою реформу лікування психічно хворих людей. У 1913 році він заснував «Клініку Кліфорда У. Бірса» в Нью-Гейвені.

У 1924 році німецьким психіатром Р. Зомером була заснована «Німецька асоціація психогігієни». 20 вересня 1928 року в Гамбурзі пройшов перший з'їзд Німецької асоціації психічної гігієни.

Перший Міжнародний конгрес з психічної гігієни відбувся у травні 1930 році в Вашингтоні.

Ідея психогігієни, іменованої також «психічною гігієною», зіграла свою роль в гетто Терезин (нім. Ghetto Theresienstadt) / концтаборі Терезієнштадт, де віденський лікар і засновник екзистенціального аналізу Віктор Франкл створив «Відділ психогігієни» — свого роду втручання в кризових ситуаціях. Більшість прибулих були непідготовлені й шоковані тим, з чим вони зіткнулися в Терезієнштадті. Франкл виходив з того, що при відповідній допомозі шанси на виживання будуть вищі, і попросив про співпрацю Регіну Йонас. Її завдання полягало в прийомі новоприбулих. Крім того, в цих умовах вона продовжувала також свою викладацьку й проповідницьку діяльність.

Ув'язнений в Терезієнштадті філософ Еміль Утіц^[de] використовував також це поняття. Вже 24 листопада 1942 року він зробив там доповідь під назвою «Гігієна душі в Терезієнштадті».

Генріх Менг^[de] у 1929 році став одним із засновників Франкфуртського психоаналітичного інституту^[de], а після розпуску цього інституту в 1933 році за пропозицією швейцарського виховного закладу вирушив у Базель, щоби там вдосконалюватися в галузі педагогіки і психогігієни. Вже через чотири роки він став викладачем Базельського університету, в 1945 році був запрошений на спеціально створену для нього першу в Європі кафедру психогігієни.

Де Менг створив після Другої світової війни науково-дослідний центр, який відвідували вчені з усього світу. При щедрій підтримці швейцарських видавництв він створив наукову бібліотеку психогігієни. Одночасно були засновані в Швейцарії та в інших країнах товариства психогігієни, що присвячували себе різноманітним, переважно практичним завданням охорони психічного здоров'я.

Медична та психологічна модель психогігієни

У медицині та в психології різні підходи до проблеми психічного здоров'я.

При медичному (психіатричному) підході психічне здоров'я розглядають як міру ймовірності розвитку психічної хвороби («негативне» визначення здоров'я як відсутність хвороби); про здоров'я судять із позицій психічних порушень й аномалій особистості як відхилень від норми (Карвасарський Б. Д.^[en] та інші).

При психологічному підході базуються на аналізі здорового функціонування особистості як позитивного процесу, описуваного через поняття самореалізації, самоактуалізації (Гольдштейн К.^[en], Маслоу А., Бюлер Ш.^[en]), повноцінного життя (Роджерс К.), автентичності (Дж. Бюдженталь), прагнення до змістовності (Франкл Ф.^[4])^[5].

Завдання психогігієни

К. Мірке бачить три рівні психогігієни^[6]:

• превентивна психогігієна має на меті збереження здоров'я людини й суспільства;
• реститутивна психогігієна намагається завчасно вжити відновлювальні та коригувальні заходи в життєвих кризах чи конфліктних ситуаціях;
• лікувальна психогігієна бере на себе вже існуючі обмеження, щоби зцілювати їх клінічними або психотерапевтичними методами.

Е. Шомбург сформулював такі основні потреби життя^[7]:

• кохання;
• безпека;
• визнання, ствердження, почуття успіху;
• простір для вільної та творчої діяльності;
• досвід позитивних спогадів;
• самоповага.

Психогігієна націлена на задоволення цих основних потреб.

Розділи психогігієни

1. За масштабом:
   • організаційна
   • національна
   • особистісна
2. За віком:
   • психогігієна дитини та підлітка
   • психогігієна юнацького віку
   • психогігієна зрілого віку
   • психогігієна старшого віку
3. За критерієм активності:
   • праці
   • спілкування
   • трудової діяльності
   • спорту
   • відпочинку та побуту
   • сімейних стосунків

Складові здорової людини:

• соматичне (фізичне) здоров'я
• нервово-психічне здоров'я
• соціально-моральне.

Методи психогігієни

• Санітарна просвіта
• Взаємозалежність психотерапії та психокорекції
• Методи оздоровлення на основі мистецтва та творчості
• Ментальні вправи
• Бібліотерапія

Всесвітній день психічного здоров'я

Від 1992 року 10 жовтня відмічається Всесвітній день психічного здоров'я.