Пуштуни

Пушту́ни (пушту پښتانه, Pəx̌tānə́) або афга́нці — іранський народ Центральної і Південної Азії. Загальна кількість станом на початок 2020-х рр. — 60—70 млн осіб. Складає основну частину населення Афганістану (15,3 млн). Друга за чисельністю національна меншина Пакистану (43,4 млн; Пуштуністан). Мають численні діаспори в Індії (3,2 млн), ОАЕ (338 тис.), США (138 тис.) Ірані (110 тис.).

Пуштуни
Шер-хан Ахмед-шах Хамід Карзай Імран Хан Малала Салман Хан
Самоназва	пушту پښتون перс. پختون
Кількість	60 — 70 млн.
Ареал	Розселення  Пакистан: 43,444,221 (2021)  Афганістан: 15,390,402 (2020)  Індія: 3,200,000 (2018)  Україна — 5000 — 20 000 (оцінка)
Раса	європеоїди
Мова	пушту
Релігія	сунітський іслам

Носії мови пушту, що належить до іранської групи мов. Частина афганських пуштунів володіють також східноперською як другою мовою, а більшість індійських пуштунів — гінді-урдівською.

Представники індо-іранського або паміро-ферганського типів європеоїдної раси. Панівна релігія — сунітський іслам. Головні племена в Афганістані — дуррані (бл. 1,5 млн) і гільзаї (бл. 1,5 млн); в Пакистані — юсуфзаї, афридії, моманди. Традиційне господарювання — землеробство і скотарство. У осілих пуштунів житла глинобитні, у кочових — чотирикутні чорні повстяні шатра. В ряді племен (особливо кочових і напівкочових) феодальні відносини переплітаються з залишками родового ладу (існування хелів — родових общин і військових осередків, виборність родових старшин—маликів, громадські переділи землі тощо).

Назва

• Пушту́ни, або пашту́ни (від англ. Pashtuns; пушту پښتانه, Pəx̌tānə́^[1], [пехтане];)
• Пата́ни, або пата́нці (від гінді पठान, Paṭhān; англ. Pathans) — назва індійського походження, яка поширена в британській англійській мові^[2][3]; первісно стосувалася лише мешканців районів східніше лінії Дюрана^[3][4].
• Афгани, або афганці (від перс. افغان‎, Afğân, або бактр. Abgân, αβγανο)^[5][6] — етнонім перського походження, відомий з VI ст. Згадується у тратктаті Варахаміхіри у формі Avagāṇa^[7], а також працях китайського ченця-буддиста Сюаньцзана.

Історія

Історія Афганістану
До нашої ери
Гандхара — XVII століття до н. е.
Ахеменіди — VI століття до н. е.
Селевкіди — IV століття до н. е.
Греко-Бактрійське царство — 250 до н. е. — 125 до н. е.
Наша ера
Кушанська імперія — I—V ст.
Ефталіти — V століття
Сасаніди — VI століття
Газневіди — XI століття
Саффариди — 861—1590 рр.
Гуріди — 1148—1206 рр.
Сефевіди — XIV століття
Афганські ханства
Гільзейське — 1709—1737 рр.
Гератське
Кабульське
Кандагарське
Пешаварське
Хаттаське
Абдалійське
Афганські держави
Імперія Хотакі— 1709-1738 рр.
Дурранійська держава — 1747—1823 рр.
Емірат Афганістан — 1823—1929 рр.
Королівство Афганістан — 1929—1973 рр.
Республіка Афганістан — 1973—1978 рр.
Демократична Республіка Афганістан — 1978—1992 рр.
Північний Альянс — 1992—2001 рр.
Ісламський Емірат Афганістан — 1996—2001 рр.
Перехідна/транзитна адміністрація — 2001—2004 рр.
Ісламська Республіка Афганістан — 2004—2021 рр.
Ісламський Емірат Афганістан — з 2021 р.
Портал «Афганістан» переглянути обговорити редагувати

Асоціюються із стародавнім племенем пактів (पक्थास, Pakthās), які згадані у Ріг-Веді, під час битви десяти царів^[8]. Події умовно датуються 1500—1200 рр. до н. е.

Близько 430 р. до н. е. пактів (Pactyans) згадує і Геродот у своїй «Історії», як войовничий народ на північ від Індії^[9].

• 652—705: Ісламське завоювання Афганістану
• 1218—1221: Монгольське завоювання Середньої Азії
• 1709—1738: Хотацька імперія
• 1747—1823: Дурранійська імперія
• 1823—1926: Емірат Афганістан
  • І англійсько-афганська війна (1839—1842)
  • ІІ англійсько-афганська війна (1878—1880)
  • ІІІ англійсько-афганська війна (1919)
  • Громадянська війна в Афганістані (1928–1929)
• 1926—1973: Королівство Афганістан
• 1973—1978: Республіка Афганістан
• 1978—1992: Демократична Республіка Афганістан
  • афгансько-радянська війна (1979—1989)
  • Громадянська війна в Афганістані (1989—1992)
• 1992—2001: Ісламська Держава Афганістан
  • Громадянська війна в Афганістані (1992—1996)
• 1996—2001: Ісламський Емірат Афганістан
  • Громадянська війна в Афганістані (1996—2001)
• Афганістан
  • Війна в Афганістані (2001–2021)

Генетика

• Y-хромосомні гаплогрупи: R1a (R1a1a-M198) — 67.4 %; G2c (G2c-M377) — 14.7 %^[10], L (L-M20) — > 10 %.

• За R1a близькі до брахманів із Західної Бенгалії; маніпурів Індії; таджиків, киргизів; а також, українців.

Розселення

Етнічна мапа, станом на 1980 рік.

   Пуштуни

   Белуджі

   Пенджабці

   Синдхи

•  Пакистан: 43,444,221 (2021)^[11][12]
•  Афганістан: 15,390,402 (2020)^[13]
•  Індія: 3,200,000 (2018) [не говорять пуштунською]; 21,677 (2011) [говорять пуштунською]^[14][15][16]
•  ОАЕ: 338,315 (2009)^[17]
•  США: 138,554 (2010)^[18]
•  Іран: 110,000 (1993)^[19]
•  Велика Британія: 100,000 (2009)^[20]
•  Німеччина: 37,800 (2012)^[21]
•  Канада: 26,000 (2006)^[22]
•  Росія: 9,800 (2002)^[23]
•  Австралія: 8,154 (2006)^[24]
•  Малайзія: 6,000 (2008)^[25]
•  Україна: 5,000 - 20,000
•  Таджикистан: 4,000 (1970)^[19]
•  Фінляндія: 1,181^[26]

Мова

Поширення пуштунської мови:

   панівна

   одна з багатьох мов

Докладніше: Пуштунська мова

Пуштунська мова належить до східноіранських мов. Близька до мунджійської мови, найближчої до вимерлої бактрійської. Має спільні риси із согдійською, хорезмійською, шугнанською, сангліцькою і хотано-сакською мовами^[27].

Гіпотетично, історичною батьківщиною пуштунської мови є Бадахшан, де вона постала у тісному контакті з сакськими (східно-скіфськими) і хотанськими мовами^[27][28]. Ряд лінгвістів, такі як Георг Моргенштерн, вважають пуштунську діалектом сакської^[29]. Крім цього пуштунська має спільну лексику з осетинською, яка відсутня в інших східноіранських мовах^[30].

Відомі пуштуни

• Шарбат Гула — афганська жінка, котра стала відомою завдяки фотографії у журналі National Geographic в 1985 році.
• Сухайла Сіддік — одна з небагатьох жінок-лідерів уряду Афганістану і є єдиною жінкою в історії Афганістану, яка мала звання генерал-лейтенанта, працювала міністром охорони здоров'я з грудня 2001 по 2004 рік.

Див. також

• Пуштунський одяг
• Афганці (Австралія)