Пчолине

Пчоли́не (до 1945 року — Куртлук, крим. Qurtluq, рос. Пчелиное) — село в Україні, у Білогірському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Зеленогірській сільській раді.

село Пчолине
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Білогірський район
Рада	Зеленогірська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01040170090038370
Облікова картка	Пчолине
Основні дані
Населення	14
Поштовий індекс	97644
Телефонний код	+380 6559
Географічні дані
Географічні координати	44°56′8″ пн. ш. 34°32′50″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	97640, АРК, Білогірський район, с. Зеленогірське, вул. Леніна, 2
Карта
Пчолине
Пчолине
Мапа
Пчолине у Вікісховищі

Географія

Пчолине — крихітне село на південному-сході районі, високо в горах Головного пасма Кримських гір, практично, на Карабі-яйлі, у верхів'ях струмка Молбай-Узень (також Церик-Узень)^[1], лівого припливу Тана-Су. Одне з найвисокогірніших сіл у Криму^[2] — висота центра села над рівнем моря 552 метра^[3]. Найближче село — Голованівка — за 9 км нижче по річці. Відстань до райцентру — близько 20 кілометрів (шосе)^[4], до найближчої залізничної станції Сімферополь — приблизно 63 кілометра^[5]. Транспортне сполучення здійснюється за регіональній автодорозі 35Н-086 від шосе Білогірськ — Привітне^[6] (по українській класифікації — Шаблон:Табличка-Крим^[7]).

Населення

Рік	Населення	Зміна
Пчолине	{{{2}}}	—

Перепис населення 2001 року показала наступний розподіл за носіями мови^[8]

Мова	Відсоток
російська	78.57
українська	14.29
білоруська	7.14

Динаміка чисельності

1864 рік — 117 осіб.[9] 1889 рік — 125 осіб.[10] 1892 рік — 186 осіб.[11] 1902 рік — 172 осіб.[12] 1915 рік — 160 осіб.[13] 1926 рік — 239 осіб.[14]

1939 рік — 295 осіб.[15] 1989 рік — 8 осіб.[15] 2001 рік — 14 осіб. 2009 рік — 15 осіб.[16] 2014 рік — 12 осіб.[17]

Сучасний стан

На 2017 рік в Пчолином існує 3 вулиці — Гірська, Лісова і Польова^[18]; на 2009 рік, по даним сільради, село займало площу 15,3 гектара на якій, в 11 дворах, мешкало 15 осіб^[16].

Історія

Перше документальне згадування села зустрічається в Камеральном Описі Криму… 1784 рокі, судячи, в останній період Кримського ханства Куртлук входив в Карасубазарський кадилик Карасубазарського каймакамства^[19]. Після анексії Кримського ханства (8) 19 квітня 1783 року^[20], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території минулого Кримського Ханства було утворена Таврійська область і селище було приписано до Сімферопольського повіту^[21]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 роки, входила в Акмечетський повіт, Новоросійськой губернії^[22]. По новому адміністративному поділу, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійськой губернії^[23], Куртлук війшов в склад Аргінськой волості Сімферопольського повіту.

У Відомостях про всі поселення в Сімферопольськом повіті що складаються зі свідченням у якій волості скільки числом дворів і душ… від 9 жовтня 1805 року, Куртлук, чогось, не записаний, а на військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року позначений Куртлук з 15 подвір'ямм^[24]. Після реформи волостного поділу 1829 року Куртлук, згідно з «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», залишився в складі перетворенної Аргінської волості^[25]. На карті 1836 року в селищі 17 дворів^[26]. Мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину^[27], селище помітно спустіло і на карті 1842 року Куртлук позначений умовним знаком «мале селище», мається на увазі, менше 5 дворів^[28].

У 1860-х роках, після земськой реформи Олександра II, селище приписали до Зуйської волості. В «Списку населених Таврічеськой губернії по відомостях 1864 року», складеному по результатам VIII ревізії 1864 року, Куртлук — власницьке татарське селище з 18 дворами, 117 мешканців і мечеттю при фонтані^[9]. По обстеженням професора о. Н. Козловського початку 1860-х років, в поселенні «є удосталь джерела і гірські струмки», також були колодязі з прісної водой глубиной не більше 3—5 саженей (6—10 м)^[29]. На трьохверстовій карті Шуберта 1865—1876 року в селищі Куртлук позначено 6 дворів^[30]. В «Пам'ятной книзі Таврічеськой губернії 1889 року», по результатам Х ревізії 1887 року, записан Куртлук з 25 дворами і 125 мешканцями^[10]. На верстовий карті 1890 року в селищі позначено 38 дворів з татарським населенням^[31].

Після земськой реформи 1890-х років^[32] селище залишалося в складі перетворенной Зуйської волості. Згідно «…Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік», в селищі Куртлук, яка входила в Аргінська сільська община, було 186 мешканців в 15 домогосподарствах, при цьому 1 господар мав 10 десятин власній землі, інші — безземельні^[11]. На докладній карті 1893 року в селищі позначено 38 дворів з татарським населенням^[33]. По «…Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1902 рік» в селищі Куртлук, яка входила в Аргінську сільську громаду, було 172 мешканці в 15 домогосподарствах^[12]. За Статистичним довідником Таврійської губернії. Ч.ІІ-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 рік, у селі Куртлук (на землі Адаменко) Зуйської волості Сімферопольського повіту налічувалося 32 двори з татарським населенням у кількості 160 осіб приписних жителів^[13].

Після встановлення в Криму радянської влади, за ухвалою Кримревкому від 8 січня 1921 року^[34] було скасовано волосну систему і село увійшло до складу новоствореного Карасубазарського району, Сімферопольського повіту^[35], а в 1922 році повіти отримали назву округів^[36]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи ліквідувалися, Карасубазарський район став самостійною адміністративною одиницею,^[37] і село включили в його склад. Згідно Списку населених пунктів Кримсткой АССР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, в селі Куртлук, в складі скасованого до 1940 року^[38] Юхари-Тайганської сільради Карасубазарського району, налічувалося 53 двори, їх 52 селянських, населення становило 239 осіб, всі татари, діяла татарська школа^[14]. По даним перепесу населення 1939 року в селі мешкало 295 осіб^[15]. В період окупації Криму, 21 і 22 грудня 1943 рокі, під час операцій «7-го відділу головнокомандування» 17-той армії вермахту против партизанських формуваннь, була проведена операція по заготовці продуктів с з масованим застосуванням військової сили, внаслідок якої село Куртлук було спалено та всіх жителів вивезено до Дулаг 241^[39].

У 1944 році, після деокупації Криму від німців, згідно з постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію^[40]. 12 серпня 1944 года було прийнято постанову № ГОКО-6372с «О перенаселенні колгоспників в райони Криму», на виконання якого в район завезли переселенців: 6000 осіб зі Тамбовськой та 2100 — Курськой області^[41], а в початку 1950-х років відбулася друга хвиля переселенців з різних областей України^[42]. З 25 червня 1946 року Куртлук в складі Кримськой області РРФСР^[43]. Указом Президії Верховної Ради РСР, від 18 травня 1948 року, Куртлук було перейменовано в Пчолине^[44]. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР в склад УРСР^[45]. Час включення в склад Криничневськой сільради поки не встановлено: на 15 червня 1960 року село вже вважалося в його складі^[46]. По даним перепису 1989 року в селі мешкало 8 осіб^[15]. 18 липня того-ж року село передано зі складу Криничненської сільради в Зеленогірську^[47]. З 12 лютого 1991 року село в відновленій Кримськой АРСР^[48], 26 лютого 1992 року перейменовану в Автономну Республіку Крим^[49]. З 21 березня 2014 року село в складі Криму анексоване Росією^[50].