Південно-рудний трест

Південно-рудний трест (ПРТ) — колишнє об'єднання державних підприємств у гірничорудній промисловості.

Південно-рудний трест

Тип	трест
Засновано	1 липня 1922
Засновник(и)	Вища рада народного господарства
Штаб-квартира	Харків
Президент	Сиволап Полікарп Пилипович і Подзоров Кузьма Михайлович

Історія

У грудні 1921 року розпочалася підготовка до створення тресту. За планом урядової спецкомісії передбачалася концентрація рудних підприємств півдня: 61 рудника Кривого Рогу, 8 копалень Нікополь-Марганцевського району та буровугільного рудника «Свобода»; каменоломень азбестового сланцю та вогнетривких кварцитів при станції Шмакове, біля села Андріївка (завод Хрустальова) та станції Мусіївка; заводів Веселовського, «Пневматик» та Гданцевського.

9 червня 1922 року затверджено положення про трест. 19 червня 1922 року Вища рада народного господарства прийняла склад правління ПРТа. 1 липня 1922 року трест розпочав роботу. Правління розташовувалося у Харкові та працювало під керівництвом президії ВРНГ. 4 липня 1922 року наказом № 1 по ПРТу було затверджено структуру апарату правління.

Були організовані контори в Катеринославі ^[1], агентства (уповноважені) у Москві, Києві, Чернігові, Миколаєві та Одесі. 1922 року Чернігівське обласне агентство ліквідовано.

У квітні 1923 року підприємствами тресту видобуто 1 мільйон пудів руди, у травні — 1,5 мільйона ^[2].

17 травня 1924 року Президією ВРНГ УРСР затверджено статут тресту.

До 1924 року у складі тресту були Криворізьке та Нікопольське рудоуправління. 1 травня 1924 року управління Криворізького залізорудного району було розформовано та створено Артемівське, Лібкнехтівське, Жовтневе, Колачівське рудоуправління та управління копалень Центрально-Інгулецької групи, які підпорядковувалися безпосередньо правлінню.

У 1925 році у віданні ПРТ були контори в Москві, Миколаєві та Катеринославі.

У 1926 році тресту належали Нікополь-Марганцевське, імені Артема, імені Лібкнехта, імені Шварца, імені Леніна, імені Дзержинського, Інгулець, Ліхманівське і Жовтневе рудоуправління.

У 1927—1928 рр. нарівні з рудоуправліннями діяло 5 контор у Берліні, Миколаєві, Шепетівці, Москві та Дніпропетровську.

У квітні 1930 року за недооцінку перспектив подальшого розвитку Кривбасу (теорія згасання) керівництво тресту зазнало гострої критики в газетах «Правда» та «Червоний гірник» внаслідок чого було змінено.

Ліквідований 1 січня 1931 року, на його зміну прийшов трест «Руда».

Характеристика

Директором був Матрозов І. І., головним інженером — Мухін В. Г. У 1927—1931 роках керуючим був Подзоров Кузьма Михайлович ^[3].