Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Атомний підводний човен
атомний підводний човен з ядерним двигуном З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
А́томний підво́дний чо́вен (АПЧ, ПЧА) — підводний човен з ядерною силовою установкою.
Історія
Узагальнити
Перспектива

Спочатку в підводному суднобудуванні однією з найважливіших проблем було збільшення часу перебування під водою і збільшення швидкості підводного ходу — найзначніших характеристик субмарин. Прогресу в цій області заважало недосконалість енергетичних установок, а зокрема — їхня мала потужність і залежність часу перебування під водою від вмісту кисню в повітрі усередині човна. Спершу ці проблеми вирішувалися підвищенням потужності електромоторів, ємності акумуляторів, збільшенням запасу скрапленого кисню, повітря високого тиску, регенеративних патронів. Під час Другої світової війни в Німеччині вперше став серійно застосовуватися пристрій для роботи дизелів під водою — шноркель (прилад РДП) і парогазова турбінна енергетична установка системи Вальтера. У повоєнний в Україні та СРСР, а потім і в інших країнах з'явилася атомна енергетика, почавши новий етап розвитку підводного флоту. Однак, створення мобільного компактного реактора зайняло понад 100 років і потребувало значних зусиль.
Історично першими побудували атомарину в США. За видатні характеристики автономності і підводного плавання човен отримав ім'я «Наутилус» в честь однойменного знаменитого корабля капітана Немо. Слідом за США атомні підводні човни почали будуватися в СРСР. Надалі при активній співпраці з США програму атомного підводного суднобудування почала Велика Британія, а за сприяння СРСР підводні човни з атомними енергетичними установками стали будувати в КНР. Окремо стоїть Франція, яка почала будувати атомарини приблизно в той же час, але розробивши всю програму суднобудування самостійно. Французькі атомні реактори для підводних човнів відрізняються компактністю і хорошим захистом. Вони мають менший термін служби між обслуговуваннями — близько 5 років, що вдвічі менше американських аналогів, але за планом кожні п'ять років французькі човни проходять оновлення радіоелектронного устаткування, і зміна ядерного палива відбувається під час цих ремонтів.
Перші підводні човни з атомними реакторами на борту з'явилися відповідно
- в США в 1955 — USS Nautilus (SSN-571)
- в СРСР в 1958 — К-3 «Ленінський комсомол»; — останнім атомним підводним човном, побудованим в СРСР, був К-407 «Новомосковськ»
- у 1963 в лад увійшла перша британська атомарина HMS Dreadnought (S101)
- у 1969 почала нести бойову службу перша французька атомна субмарина Le Redoutable (S 611), причому вона належала не до торпедних підводних човнів, а до класу стратегічних субмарин
- У 1974 свій перший атомний підводний човен ввів в дію Китай
Remove ads
Покоління атомних підводних човнів
Узагальнити
Перспектива
Перше покоління
Човни першого і частково другого поколінь не відрізнялися збалансованістю тактико-технічних елементів. Основна увага приділялася таким характеристикам як швидкість і глибина занурення. Але висока шумність і недосконалі системи гідроакустики робили радянські човни глухою і зручною ціллю.
- СРСР: торпедні (ПЛАТ, 13 штук за проєктами 627 та 627А); ракетні; із крилатими ракетами (34 одиниці); з балістичними ракетами (8 одиниць).
- США: «Nautilus»,
У 1959–1967 США побудували 41 стратегічний атомний підводний човен, оснащені якісно новими ракетами «Polaris». В СРСР же за 1955–1962 роки побудували всього 37 ПЧ з МБР. Це підштовхнуло СРСР до розробки АПЧ другого покоління.
Друге покоління
СРСР: у 1967–1974 роках побудували 34 АПЧ за проєктом 667А «Навага». Згодом, за рахунок модернізації та вдосконалення, виникли проєкти 667АУ, 667Б «Мурена» , 667БД «Мурена-М», 667БДР «Кальмар» і 667БДРМ «Дельфін». ПЧ з крилатими ракетами отримали можливість їхнього запуску з підводного положення.
Крім стратегічних розвинувся і напрямок багатоцільових підводних човнів. У 1967–1980 ВМФ СРСР отримав 17 АПЧ з тактичними протикорабельними ракетами і протичовнові — 7 АПЧ цього типу з рідиннометалічною АППУ.
Третє покоління
На початку 1980-х з'явилися човни третього покоління. Вони відрізнялися істотно більшою водотоннажністю і наявністю досконалішого озброєння. На цих човнах вперше встановили радіоелектронне озброєння. Як матеріал корпусу почали застосовувати титан і спеціальні сталеві сплави.
Четверте покоління
- СРСР: плани зі створення човнів четвертого покоління були прийняті наприкінці 1980-х років, але перші проєкти з'явилися тільки через десятиліття. У 1993 був закладений «Северодвинськ», головний корабель проєкту 855 «Ясень», в 1996 стратегічний ракетоносець «Юрій Долгорукий» проєкту 955 «Борей».
- США: підводні човни четвертого покоління представлені проєктами багатоцільових атомарин «Сівулф» і «Вірджинія», будівництво ПЧАРБ нового проєкту не ведеться.
Remove ads
Класифікація за типами і країнами
Узагальнити
Перспектива
Вважається що в американській класифікації усі атомні ПЧ без балістичних ракет позначаються як SSN (підводні човни атомні), а в радянській вони поділялися на дві групи: ПЧАТ (підводні човни атомні торпедні) і на БПЧАТРК (багатоцільові підводні човни торпедні з ракетами крилатими). Це зумовлено тим, що американці практично відразу почали будувати ПЧА з ракетами крилатими, а в СРСР ще тривалий час будували ПЧА лише з ТА (торпедними апаратами). Хоча і в США БПЧАТРК має своє позначення — SSGN.
Після того як в США і в СРСР навчилися запускати крилаті ракети з ТА усі нові ПЧА є однозначно торпедними і з крилатими ракетами, ПЧАТ і SSGN.
В історії підводного флоту є багато типів ПЧА котрі були тільки суто торпедними, тому є потреба у використані і поняття ПЧА(Т) і відповідно і ПЧА(ТРК).
ПЧАРБ, SSBN — (підводні човни атомні з ракетами балістичними).
Підводні човни атомні з ракетами балістичними (ПЧАРБ)
Велика Британія
СРСР
Російська федерація
США
Франція
КНР
ПЧАРБ, котрі перебувають на флотах держав світу
Підводні човни атомні торпедні з ракетами крилатими (ПЧАТРК)
Велика Британія
СРСР
Російська федерація
США
Франція
КНР
Підводні човни атомні торпедні (ПЧАТ)
СРСР
Російська федерація
США
КНР
Експериментальні
Велика Британія
США
СРСР
Спеціального призначення
США
СРСР
Франція
Remove ads
Див. також
Література
- І. М. Забара. Судно морське ядерне // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Быковский И. А. Атомные подводные лодки. — Л.: Судпром ГИЗ, 1963. — 226 с.
- Кузин В. П.,Никольский В. И. Военно-Морской Флот СССР 1945—1991. СПб, Историческое Морское Общество, 1996.
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads