Підводні човни типу «Сівулф»

Підводні човни типу «Сівулф» — багатоцільові атомні підводні човни ВМС США. Проєктувалися на основі човнів типу Лос-Анджелес. Їх наступниками були човни типу «Вірджинія». Човни будувалися у двох дещо відмінних підгрупах; третій човен проєкту був на 30,5 метрів довшим, бо був доданий ще один відсік для розміщення 50 бойових плавців і шлюзової камери для виходу/входу одночасно 8 плавців.

Багатоцільові атомні підводні човни типу «Сівулф»
Seawolf-class submarine
Човен “Сівулф”
Під прапором	США
Спуск на воду	1995—2004 рр. (3 човни)
Сучасний статус	3 човни на флоті
Проєкт
Тип ПЧ	ПЧАРК
Розробник проєкту	Electric Boat
Класифікація НАТО	Seawolf class
Вартість	$ 33,6 мільярдів за 3 човни проєкту.
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	30-35 вузлів (56-65 км/год)
Швидкість (підводна)	30-35 вузлів (56-65 км/год)
Робоча глибина занурення	487 м
Гранична глибина занурення	610
Автономність плавання	90 днів, 150000 миль (245 000 км ходу)
Екіпаж	140 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	108 і 138,5 м
Ширина корпусу найб.	12 м
Середня осадка (по КВЛ)	11 м
Озброєння
Торпедно- мінне озброєння	8 ТА калібру 26 дюймів — 660 мм, 50 торпед або 50 ракет або 100 мін
Ракетне озброєння	до 50 протикорабельних КР  UGM-84 Harpoon і КР по наземних цілях Tomahawk, з запуском через торпедні апарати
Зображення на Вікісховищі

Планувалося побудувати 29 таких човнів, але ці плани були відмінені, очевидно через їх високу вартість і внаслідок розпаду СРСР, натомість у США почали будувати човни типу «Вірджинія», котрі були здешевленою версією човнів типу «Сівулф».

Конструкція

Основним завданням, поставленим перед проєктувальниками, було зниження шумності човна. Це було досягнуто шляхом застосування звукоізолюючого покриття нового покоління і відмови від гвинта на користь водомета, розробленого у Великій Британії для субмарин типу «Трафальгар», широкого впровадження датчиків шуму (600 датчиків проти 7 у АПЧ типу «Лос-Анджелес»). Човни оснащені сучасними засобами виявлення.

Човни типу можуть йти при швидкості у 20 вузлів (37 км/год)без ризику бути виявленими гідроакустиками ворога, тоді як усі інші човни для безпечного ходу йдуть з швидкістю 2-3 вузли.

Для виготовлення корпусів тих човнів використовувалася сталь HY-100, тоді як для усіх інших човнів США до того, в тому числі й для стратегічних ракетоносців, використовувалася сталь HY-80.

Озброєння

Човни типу мають вісім носових торпедних апаратів калібру 26 дюймів (660-мм), котрі є їх одним з основних відмінностей в озброєні від човнів типу «Лос-Анджелес», на котрих було тільки чотири торпедні апарати, меншого калібру і під кутом в середній частині човна. Через них запускали торпеди mk48 ADCAP, крилаті ракети по наземних цілях «UGM-109 Tomahawk» і протикорабельні крилаті ракети «Гарпун». Боєкомплект човна становив 50 одиниць загалу тих видів зброї, або 100 морських мін.

Порівняльна таблиця сучасних багатоцільових ПЧА
	«Сівульф»	Ясень	«Вірджинія»	«Барракуда»	«Астют»
ТА (торпед) / ПУ (ракет)	8 (до 50) / —(до 50)	10 (30) / 8 (32)	4 (25) / 12 (12)	4 (20) / —	6 (38) / —
Побудовано	3	5 (10 план)	24 (66 план)	2 (6 план)	5 (7 план)
Вигляд
Роки побудови	1989—2004	1993—н.ч.	1999—н.ч.	2007—н.ч.	2001—н.ч.
Служба	1997—н.ч.	2014—н.ч.	2004—н.ч.	2020—н.ч.	2010—н.ч.
Водозам. надводне	7460 т	8600 т	7080 т	4755 т	6500 т
Водозам. підводне	9130 т	13800 т	7925 т	5300 т	7800 т

Представники

Назва	Завод	Закладений	Спущений на воду	Переданий флоту	Виведений з флоту	Утилізований
Перша підгрупа
«Сівулф»	Electric Boat	25 жовтня 1989	24 червня 1995	19 липня 1997
«Коннектікут»	Electric Boat	14 вересня 1992	1 вересня 1997	11 грудня 1998
Друга підгрупа
«Джіммі Картер»	Electric Boat	5 грудня 1998	13 травня 2004	19 лютого 2005

Див. також

• Список підводних човнів ВМС США
• Список підводних човнів ВМФ СРСР
• Підводні човни типу «Тріумфан»
• Підводні човни проєкту 667БД «Мурена-М»
• Балістичні ракети підводних човнів