Підкаміньський замок

Підкаміньський замок — збудований у другій половині XV століття Петром Цебровським із Жабокрука на Ружанковій Горі, де пізніше було збудовано семінарію^[1].

Підкаміньський замок
Країна	Україна
Розташування	Підкамінь Львівська область
Підкаміньський замок Підкаміньський замок (Україна)

Історія

У ХІІІ столітті тут оселилися домініканці, попередньо зруйнувавши вівтарі язичницьких богів^[1]. У 1245 році у цю місцевість вторглися монголи і вбили пріора Урбана та дванадцять ченців^[1]. Саме тут було збудовано замок^[2], поруч з яким Петро Цебровський також збудував церкву, а 1464 року знову^[3] привів сюди домініканок^[1]. У 1498 році Петро Цебровський помер, а маєтки успадкувала його вдова Анна де Доліна Бжежанська, яка піклувалася про свого сина Вінцентія та доньку Сюзанну^[1]. У 1519 році чергове кримськотатарське нашестя зруйнувало церкву та замок^[1].

На початку XVII століття маєток належав родині Цетнерів,^[3] а його тодішній власник, Балтазар Цетнер^[2], у 1607 році привів сюди трьох отців-домініканців^[1]. У 1612 році розпочалося будівництво нового монастиря та церкви^[1]. Роботи зайняли багато часу, оскільки фінансувалися за рахунок повільних пожертвувань^[2]. Козацькі війни Хмельницького у 1648 році^[3], кримськотатарська навала у 1688 році та обвал склепіння однієї ночі у 1687 році затримали будівництво^[1]. У 1700 році було вирішено укріпити комплекс. Монастир був оточений фортечною стіною, і було викопано 94-метрову криницю^[1]. У двоповерховій будівлі, що стояла на місці колишнього замку Цебровських, розміщувалася школа для бідної шляхетської молоді, якою керували отці-домініканці. У 1739 році було вирішено посилити обороноздатність монастиря: фортечні стіни були збудовані за планом артилерійського полковника Крістіана^[3] Дальке, а також викопані численні підземні ходи та схованки. Однак укріплення не були завершені^[1]. У 1788 році з монастиря вивезли зброю, зокрема 7 гармат, 79 гаківниць та 22 багнети^[1].

Світові війни та сьогодення

Під час Першої світової війни монастир був частково зруйнований; бібліотека згоріла, а церковна вежа обвалилася. Після Другої світової війни колишні монастирські будівлі використовувалися як політична в'язниця, а пізніше як психіатрична лікарня, яка діяла в частині приміщень.^[2] Українська влада передала монастир греко-католицькому чернечому ордену студитів.