Підрядне речення

Підрядне речення, підрядна (предикативна) частина — синтаксично залежна частина складнопідрядного речення, яка повністю або частково зберігає ознаки простого речення і граматично підпорядковується головній частині.

Смислові й граматичні зв'язки між головною й підрядною частинами виражаються за допомогою підрядних сполучників, сполучних слів, порядку розташування частин складнопідрядного речення, співвідношенням видо-часових і способових форм дієслів-присудків. Наприклад: Поезія співає в серці, хоч її й не витягнеш на папір (Досвітній О.); Як не буде птахів, то й людське серце стане черствим (Стельмах М.)^[1]

Сполучники виконують лише граматичну роль — є засобом приєднання підрядної частини до головної: Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова (Павличко Д.).

Сполучні слова — вказівні займенникові слова (вказівні займенники або займенникові прислівники), які поєднують граматичну функцію (функцію приєднання підрядної частини до головної) з функцією члена речення. У реченні «Поганий той учений, який не мріє про відкриття» (Цюпа І.) займенник «який» виконує подвійну роль — сполучає підрядну частину з головною і в підрядній виступає підметом до присудка «не мріє». Головна й підрядна частини поєднуються двома видами підрядного зв'язку: прислівним і детермінантним^[2].

Підрядний зв'язок — тип синтаксичного зв'язку між предикативними частинами в складнопідрядному реченні, коли один із компонентів є головним, інший — залежним^[3].

Види

Докладніше: Складнопідрядне речення

• Допустове
• Мети
• Міри та ступеня
• Місця
• Наслідкове
• Означальне
• Порівняльне
• Присудкове
• Причини
• Способу дії
• Умовне
• Часу