Підсилювач

Підси́лювач (англ. amplifier, нім. Verstärker m) — пристрій, в якому здійснюється збільшення потужності вхідного сигналу за рахунок енергії допоміжного джерела живлення. За видом використовуваної енергії розрізняють електричні, магнітні, гідравлічні, пневматичні і механічні підсилювачі. У пристроях такого типу, на відміну від перетворювачів (див., напр., Перетворювач частоти), зв'язок між вихідними і вхідними величинами безперервний і однозначний. Існують підсилювачі, якими збільшують енергію електромагнітних хвиль (див. Квантовий генератор), підсилюють електричні імпульси, підвищують силу дії основного механізму (див. Бустер) тощо. Підсилювачі застосовують у радіотехніці, автоматиці, телемеханіці та ін.

В електротехніці за характером вхідного сигналу підсилювачі діляться на^[1]: підсилювачі постійного та змінного струму, які в свою чергу, поділяються на підсилювачі:

• низької частоти або звукової частоти (ПНЧ, ПЗЧ) (діапазон частот від 10 Гц до 20 кГц);
• високої частоти (ПВЧ) (діапазон частот від 20 кГц до 100 Мгц);
• ультра високої частоти;

За характером підсилення поділяються на:

• широкосмугові
• резонансні
• диференціальні
• операційні
• селективні

Див. також

• Операційний підсилювач
• Буферний підсилювач
• Підсилювач звукових частот

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.