Піковець Іван Васильович

Піковець Іван Васильович (нар. близько 1710 — пом. 1 лютого 1751, Глухів) — український державний діяч доби Гетьманщини. Сотник Лукомської сотні Лубенського полку (1732—1741 рр.)^[1], писар Генерального військового суду (1743—1751 рр.). Зять сотника Конотопської сотні Ніжинського полку Андрія Лизогуба.

Піковець Іван Васильович Іван Васильович Піковець (Пиковець)
Прапор Сотник Лукомської сотні Лубенського полку
1732 — 1741
Попередник:	Кодинець Мартин
Спадкоємець:	Піковець Степан Васильович
Прапор писар Генерального військового суду
1743 — 1751
Народження:	1710(1710)
Смерть:	1 лютого 1751(1751-02-01) Глухів
Країна:	Гетьманщина
Освіта:	Києво-Могилянська академія
Рід:	Піковці
Діти:	Марфа Іванівна Остроградська

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Піковець (прізвище).

Біографія

Походив з родини козацької старшини.

Навчався у Києво-Могилянській академії: 1725 — студент класу риторики й секретар Молодшої конгрегації (Congregatio minor), 1727 — студент класу філософії.

1732–1741 Піковець — лукомський сотник. 1743–1751 — писар Генерального військового суду^[2].

Брав участь у обранні гетьманом Лівобережної України Кирила Розумовського 22 лютого 1751 року у Глухові. Разом із старшинами — генеральним бунчужним Дем'яном Оболонським, ніжинським полковником Семеном Кочубеєм та бунчуковим товаришем Іллею Журманом їздив до самої імператриці до Петербурга^[3]

Був одружений з дочкою сотника Конотопської сотні Андрія Лизогуба Оленою Лизогуб. Мав володіння у селі Іванівка (70 дворів), у селі Мойсіївка Лукомської сотні, будинок у містечку Луком'я, землі у селах Мозоліївка та Олександрівка. Заселив кілька слобід, серед яких найбільшою була Іванівка.

Помер 1 лютого 1751. Похований біля Миколаївської церкви у Глухові.

Література

• Маркович Я. Дневные записки.., ч. 2. М., 1859;
• Акты и документы ., отд. 2, т. 1, ч. 2. К., 1904;
• Кривошея В. В. Українська козацька старшина, ч. 1. К., 1997.

Джерела