Пінчук-Серебрякова Євгенія Климівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пінчук.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Серебрякова.

Євгенія Климівна Пінчук-Серебрякова (* 28 вересня 1941 с. Москалівка) — українська театральна акторка у Сумах, театральна критикиня. Зазнала переслідувань на національному ґрунті з боку комуністичного режиму у 1980-х (через «неусовершенствование русского языка»).

Пінчук-Серебрякова Євгенія Климівна
Народилася	28 вересня 1941(1941-09-28) (84 роки) Москалівка, Тернопільської області
Діяльність	театральна акторка
Знання мов	українська
Нагороди	Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Висловлювання у Вікіцитатах

Народна артистка України, лауреатка премії імені М. Заньковецької.

Життєпис

Батьки - селяни (Клим та Мокрина Пінчуки, з півночі Тернопілля). Після сільської школи вступила до театральної студії при Тернопільському театрі ім. Т. Г. Шевченка. Пізніше, у 1985-му, закінчила Київський державний університет ім. Карпенка-Карого, літературознавчий факультет  — театральна критикиня.

Театр

• 1964 — акторка Тернопільського театру. Перша роль у виставі режисера Я. Т. Геляса,

• 1967 — разом з чоловіком Володимиром Серебряковим отримує запрошення від Сумського театру ім. Щепкіна, де працює понині.

Ролі

Зіграла понад 180 ролей, здебільшого лірико-драматичні, грала героїнь української класики: Варка («Безталанна»), Маруся («Маруся Богуславка»), Елізабет («Герцог Гонзаго»).

Пригадую один з екстремальних випадків: захворіла актриса, й мені за ніч довелося вивчити величезний текст головної героїні Оксани за комедією Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»

Нагороди

• 1996  — отримала звання заслуженої артистки України.

• 1998  — отримала «Золотий мікрофон».

• 1999  — визнана акторкою року.

• 2006  — Лауреатка премії ім. М. Заньковецької.

• 2009  — Народна артистка України

• 2015  — Орден княгині Ольги ІІІ ступеня^[1]

Репресії

Звання «Заслуженої артистки» Євгенія Пінчук могла отримати ще в молоді роки, але через переслідування російської влади, яка закидала «неусовершенствование русского языка», офіційно звання так і не отримала. Понад те, під тиском адміністрації змушена була на деякий час залишити театр. 1986 на гастролях у Москві не дали зіграти жодної ролі, навіть україномовну Хіврю із «Сорочинки». Лише через три роки, завдяки громадськості міста і режисеру театру, була повернута до театру.