Пітер Кук ван Альст

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кук.

Пітер Кук ван Альст (нід. Pieter Coecke van Aelst, 14 серпня 1502, Алст - 6 грудня 1550,Брюссель) — південнонідерландський художник . Як художник робив картони до майбутніх аррасів-килимів та вітражів, іноді виступав як скульптор чи архітектор, як комерсант.

Пітер Кук ван Альст
нід. Pieter Coecke van Aelst
Гравер Ієронімус Вьєрікс. Пітер Кук ван Альст, музей Бойманс ван Бенінген
При народженні	Pieter Coecke van Aelst
Народження	14 серпня 1502(1502-08-14) Альст
Смерть	6 грудня 1550(1550-12-06) (48 років)
	Брюссель, Брабант, (нині Бельгія)
Національність	фламандець
Країна	Південні Нідерланди
Жанр	картони для аррасів-килимів, релігійна і міфологічна картина, портрети
Вчитель	Бернард ван Орлей
Діяльність	художник, архітектор, перекладач, скульптор, графік, митець
Напрямок	маньєризм, реалізм
Роки творчості	1522—1550
Покровитель	імператор Карл V
Вплив	Бернард ван Орлей, римські маньєристи
Відомі учні	Пітер Брейгель Старший[1] і Паувел Кук ван Альстd
Член	Антверпенська гільдія святого Луки[d]
Твори	картони для аррасів-килимів, релігійна і міфологічна картина
Батько	Pieter van Aelstd
У шлюбі з	Mayken Verhulstd[2]
Діти	Паувел Кук ван Альстd[2], Майкен ван Кукd і Pieter Coecke van Aelst (II)d[3]
Родичі	Пітер Брейгель Старший[2] і Jan van Dornicked
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Музей Прадо, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Королівський музей витончених мистецтв[4], Музей витончених мистецтв, M – Museum Leuvend, Музей The MAS, Snijders&Rockox Housed, Museum Wd, Рейксмузей, Fries Museumd, Noordbrabants Museumd, Національний музей старовинного мистецтва, Museum Catharijneconventd, Olomouc Museum of Artd, Museo Municipal de Bellas Artes de Santa Cruz de Tenerifed, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Художній музей Волтерс, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Національна галерея, Музей Гронінгена, Музей історії мистецтв, Боннефантенмузеумd, Музей образотворчого мистецтва Більбаоd, Музей витончених мистецтв (Труа), Баварські державні колекції картин, Стара пінакотека, Словацька національна галерея, National Museum of the Renaissanced, Sacred Art Museum of Funchald, Національна галерея Ірландії, Музей Ґренобляd, Музей мистецтва Метрополітен, Баварський національний музей, Детройтський інститут мистецтв, Палаццо Бьянко, Музей красних мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Королівські музеї витончених мистецтв[5], Музей Валкгоф-Кам[6], Музей красних мистецтв, Музей фюрера, Princeton University Art Museumd, Берлінська картинна галерея, Musée de Dourdand, Aartsbisschoppelijk Museumd, Художній музей Базеля, Музей Сюрмондта — Людвіга, Musée Masseyd, Museo de la Trinidadd, Музей Вальрафа-Ріхарца, Kunsthaus Zürichd, Legion of Honord, Рейнський крайовий музей Бонна, hôtel de Groesbeeck - de Croixd, Brighton Museum & Art Galleryd, Мисливський палац Ґруневальд, Musée des Beaux-Arts de Valenciennesd, Shipley Art Galleryd, Музей Гетті, Німецький національний музей, Musée de Flandre Casseld, Courtauld Galleryd, Paisley Museumd, Національний музей історії та мистецтва[7], Oxburgh Halld, Glasgow Museums Resource Centred і Musée des beaux-arts de Lièged
Пітер Кук ван Альст у Вікісховищі

Життєпис

Навчався в майстерні Бернарда ван Орлея у 1517–1521 роках. Для удосконалення майстерності відвідав Італію, де всмоктав впливи італійського маньєризму. Це відбилося в створенні алегоричних композицій та в ескізах до майбутніх вітражів (серед збережених — «Тріумф Хроноса», «Тріумф Слави», «Тріумф Християнської віри», Державний музей (Амстердам)). Участь в створенні аррасів-килимів хвилювала настільки, що майстер, заклопотаний їх продажем та отриманням прибутку, відбув у турецький тоді Константинополь в надії знайти партнерів по бізнесу. Але сюжетні килими не мали попиту в середовищі мусульман з їх забороною на реалістичні зображення та незнайомством з митцем-гяуром.

Перекладав книги, була надрукована книга Себастьяно Серліо з архітектури (1639 рік.) Серед збережених творів митця — найпоширеніші триптихи на сюжет «Поклоніння волхвів», що зберігають музеї Генуї, Берліна, Амстердама.

Зафіксована праця митця у 1544 році в місті Брюссель як гравера, художника і автора картонів до килимів. Серед найбільш значущих — була серія аррасів на теми картин Ієронімуса Босха. Серія створена в невідомих майстернях Брюсселя у 1530-1540-ві роки, бо арраси серії продали у Францію і п'ять з них позначені в опису майна короля Франціска І від 1542 р. Серія користувалась популярністю і після смерти художника. Вона була повторена до 1566 року для кардинала Гранвелли. Два роки потому серію виткали наново для герцога Альби.

Був одружений, мав дочку, з якою узяв шлюб художник Пітер Брейгель старший.

Як майстер мав право брати учнів, серед яких були:

• Пітер Брейгель старший
• Віллем Кей
• Ніколас Нефшатель
• три його сини — Пітер Кук молодший, Міхель та Паувел.

В кінці життя зробив вдалу кар'єру, отримав посаду надвірного художника імператора Карла V (1500—1558).

Значна кількість творів художника була знищена в роки іконоборства у Нідерландах XVI століття. Тому повної уяви про кількість творів митця та його художню еволюцію відтворити неможливо.

Галерея

Аррас за картиною Босха «Життя-віз сіна»

• 
  « Таємна вечеря»
• 
  триптих « Христа знімають з креста», 1535, Амстердам
• 
  триптих « Поклоніння волхвів», приватн. збірка
• 
  « Христос з учнями на шляху до Еммаусу», приватн. збірка
• 
  Картон - худ. Пітер Кук ван Альст. Аррас «Історія апостола Павла. Спалення книг в Ефесі» (центр гобелена), Музей витончених мистецтв (Бостон)

Вибрані твори

Розп'яття. Національний музей (Варшава)

«Моління про чашу», бл. 1530, Ермітаж, Санкт-Петербург

• «Таємна вечеря»
• «Розп'яття», бл. 1530, Національний музей (Варшава)
• «Моління про чашу», бл. 1530, Ермітаж, Санкт-Петербург
• триптих «Поклоніння волхвів», 1530, приватна збірка
• «Святий Єронім в келії», бл. 1530, Музей мистецтв Волтерс, США
• триптих «Христа знімають з хреста», 1535, Амстердам
• «Поклоніння пастухів», 1540, Національний музей (Варшава)
• «Поклоніння волхвів», 1540, Берлін
• «Шлях на Голгофу», 1540, Берлін
• триптих «Поклоніння волхвів», Палаццо Бьянко, Генуя, Італія
• триптих «Поклоніння волхвів» Валь-д'Уаз, Франція
• «Христос з учнями на шляху до Еммаусу», приватна збірка
• триптих «Поклоніння волхвів», приватн. збірка
• триптих «Преображення. Христа знімають з хреста. Знесення.»
• «Мадонна з немовлям», різні варіанти
• «Св. Трійця», Прадо, Мадрид
• «Поклоніння Волхвів», 1550, Державний музей (Амстердам)
• «Св. родина», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
• дві бічні панелі втраченого триптиху « Йосип Ариматейський» та «Марія Магдалина», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва

Джерела

Пітер Кук ван Альст. Проект коштовного келиха з мушлею наутилуса, середина 16 ст.

• Pieter Coecke van Aelst: Die inventie der colomnen, 1539 (MS in der Rijksuniversiteit te Gent), 32 Seiten.
• Pierre d'Aelit: IIIme Livre de l'architecture Sebastiee Serlii, traduit et imprimé par… Anvers 1545. Referenz bei Fernando García Salinero: Léxico de alarifes de los siglos de oro. Madrid 1968.
• Georges Marlier: Pierre Coeck d'Alost — la renaissance flamande, Brüssel 1966.
• A. E. Santaniello: «Sebastiano Serlio and The Book of Architecture» in Sebastiano Serlio: The Book of Architecture by… Benjamin Blom, Inc. Publishers, New York 1970, S. 15.
• Никулин Н. «Нидерландская живопись 15-16 веков в Эрмитаже», Л, «Аврора», 1972, с. 107—110

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пітер Кук ван Альст

Див. також

• Північне Відродження
• Маньєризм
• Антверпенська школа
• Ранній нідерландський живопис
• Кардинал Гранвелла
• Ганс Вредеман де Вріс