Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Піфагор (місячний кратер)
метеоритний кратер на видимому боці Місяця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Кра́тер Піфаго́р (лат. Pythagoras) — великий і глибокий молодий метеоритний кратер у північній півкулі видимого боку Місяця. Назву присвоєно Міхаелем Флоран ван Лангреном на честь давньогрецького філософа і математика Піфагора Самоського (570—490 роки до н. е.) і затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році. Утворення кратера відбулося в ератосфенівському періоді[1].
Remove ads
Опис кратера
Узагальнити
Перспектива
Найближчими сусідами кратера є кратер Дезарг на північному заході; кратер Анаксімандр на північному сході; кратер Беббідж на півдні південному сході; кратер Енопід[en] на півдні і кратер Клеострат на заході південному заході. На півдні південному сході від кратера знаходиться Затока Роси, на півдні південному заході — Океан Бур[2]. Селенографічні координати центру кратера 63.68° пн. ш. 62.98° зх. д., діаметр 144,6 км[3], глибина 5250 м[4].
Кратер Піфагор має полігональну форму і практично не зазнав руйнувань. Вал має чітко окреслену крайку і масивний зовнішній схил. Внутрішній схил валу широкий, з яскраво вираженою терасоподібною структурою. Біля підніжжя внутрішнього схилу знаходяться осипи порід. Висота валу в північній частині над дном чаші сягає 5200 м[5], об'єм кратера становить приблизно 22 300 км³[1]. Дно чаші є порівняно рівним, можливо переформоване лавою, за виключенням горбистої південно-західної частини. В центрі чаші розташовані три масивних піки висотою 3270 м (центральний пік) і 3180 м (східний пік). Склад порід центральних піків — анортозит (A), габро-норито-троктолітовий[en] анортозит із вмістом плагіоклазу 85-90 % (GNTA1)[6].
Remove ads
Сателітні кратери
Remove ads
Спостереження
- Період спостережень: 5-й день після Першої чверті або 4-й день після останньої чверті
- Інструмент: 10x бінокль
Атласи
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads