Піщанська волость (Золотоніський повіт)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піщанська волость.

Піщанська волость — адміністративно-територіальна одиниця Золотоніського повіту Полтавської губернії з центром у містечку Піщане.

Піщанська волость
Центр	Піщане
Площа	15 861 (1885)
Населення	7545 осіб (1885)
Густота	43.5 осіб / км²
Наступники	Піщанський район

Станом на 1885 рік — складалася з 8 поселень, 14 сільських громад. Населення — 7545 осіб (3646 чоловічої статі та 3899 — жіночої), 1175 дворових господарств^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	8483	5502
Приватної власності	7193	3618
Казенної власності	45	—
Іншої власності	140	101
Загалом	15861	9221

Найбільші поселення волості станом на 1885:

• Піщане — колишнє державне та власницьке містечко при річці Супій за 16 верст від повітового міста, 3544 осіб, 752 двори, 2 православні церкви, школа, поштова станція, 5 постоялих будинків, 5 лавок, 105 вітряних млинів, 2 маслобійних і цегельний заводи.
• Дмитрівка — колишнє державне та власницьке село, 1466 осіб, 254 двори, православна церква, школа, 2 постоялих двори, водяний і 2 вітряних млини, базари по вівторках, 4 маслобійних заводи.
• Нова Гребля — колишнє власницьке село, 220 осіб, 46 дворів, постоялих будинок, 2 водяних і вітряний млини, цегельний і винокурний заводи.
• Шабельники — колишнє державне та власницьке село, 740 осіб, 133 двори, православна церква, школа, постоялих будинок, 2 водяних і 2 вітряних млини, винокурний завод.

Старшинами волості були:

• 1900 року козак Андрій Олексійович Переяславець^[2];
• 1904—1907 роках козак Макаренко^[3],^[4];
• 1913 року козак Л. Т. Бабич^[5];
• 1915 року Андрій Іванович Кабан^[6].

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)