Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Рабочий Юрій Петрович

радянський футболіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Юрій Петрович Рабочий (нар. 1 березня 1949, Ворошиловськ, Луганська область, УРСР) — радянський футболіст та український тренер, виступав на позиції захисника. Майстер спорту СРСР. Провів понад двісті матчів за ворошиловградську «Зорю».

Коротка інформація Особисті дані, Повне ім'я ...
Remove ads

Кар'єра гравця

Узагальнити
Перспектива

Батько — народився Старобільському районі й працював кранівником на Комунарському металургійному заводі, а його мати — донська козачка, працювала на тому ж заводі в їдальні. Юрій був старшим з двох братів[1].

Брав участь у міжшкільних спортивних змаганнях. Займався в спортивній секції під керівництвом Володимира Чумака. Виступав в юнацьких змаганнях чемпіонату Луганська й області. У складі команди грав з Володимиром Малигіним. Його гра сподобалася Юрію Кремньову та Євгену Пестову й він перейшов в коммунарский «Комунарець», який виступав у другій лізі СРСР. Коли його призвали в армію, проходив курс молодого бійця в місті Остер Чернігівської області. Надалі служив розвідником мотострілецького полку в навчальному центрі «Десна». Грав за команду дивізії в чемпіонаті збройних сил. Після демобілізації Робочий збирався писати заяву на зарахування в команду міста Рівне, проте після зустрічі з Євгеном Пестовим вирішив повернутися в Комунарськ[1].

На початку 1970-х Юрій перейшов у сєверодонецький «Хімік», в який вмовили його перейти Вадим Добіжа й Леонід Расторгуєв. «Хімік» також грав у Другій лізі. У 1973 році команда припинила виступи в турнірі і Робочий покинув Сєвєродонецьк. Кар'єру він продовжив в івано-франківському «Спартаку» з Першої ліги, куди його запросив В'ячеслав Першин. Начальник команди Олександр Кольцов пообіцяв надати йому квартиру, проте в підсумку він жив у гуртожитку. Робочий став гравцем основи, зігравши у всіх матчах другої ліги 1974 року, діючи в захисті в парі з Петром Кобичиком[1].

У 1975 році став гравцем ворошиловградської «Зорі» з Вищої ліги СРСР. Причиною переходу в «Зорю» стало виділення йому двокімнатної квартири в центрі Ворошиловграда через Облрадпроф. На перших зборах в Абхазії Рабочого пробували на різних позиціях у захисті. Після приходу на тренерський місток Йожефа Сабо в 1977 році, Юрій став грати як нападник. В цьому році команда дійшла до півфіналу Кубка СРСР, де поступилася московському «Торпедо» (0:1). У 1979 році команда зайняла передостаннє місце в чемпіонаті СРСР й вилетіла в Першу лігу. В цьому ж році Рабочий почав виступати як капітан[1]. У 1983 році провів останній сезон як професійний футболіст через травми, завершивши таким чином кар'єру в 35 років[2].

Один з найкращих центральних захисників в історії луганської «Зорі»[3]. У складі команди провів більше двохсот матчів. У 2010 році сайт Football.ua включив його до списку 50 найкращих гравців «Зорі», поставивши його на 26 місце[4].

Remove ads

Кар'єра тренера

По закінченню кар'єри гравця став працювати дитячим тренером у школі луганської «Зорі». Серед його вихованців Роман Разумов, Микита Каменюка, Віктор Онопко, Олександр Бацманов, Роман Коршиков та Руслан Даудов[1][2][5][6][7]. Працював з групою футболістів 1993 року народження[2]. У цій групі він працював з футболістами Дмитром Тертишним й Ренатом Мірошниковим[8][9].

Стиль гри

Рабочий виступав на позиції захисника й нападника. Юрій є лівшею[1]. Відзначали його хорошу гру в пас[10].

Особисте життя

У 1974 році він одружився. З майбутньою нареченою його познайомила подруга футболіста В. Новікова. Виховує сина[1].

Статистика

Більше інформації Сезон, Клуб ...

Джерела:

  • Статистика — Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
Remove ads

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads