Радзивилівська волость

Радзивилівська волость — адміністративно-територіальна одиниця Кременецького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Радзивилів (нині Радивилів).

Радзивилівська волость
Центр	Радзивилів
Утворено	1861—1920
Площа	14 398 (1885)
Населення	8642 осіб (1885)
Густота	54.9 осіб / км²
Наступники	ґміна Радзівілув

Станом на 1885 рік складалася з 40 поселень, об'єднаних у 12 сільських громад. Населення — 8642 особи (4296 чоловічої статі та 4346 — жіночої), 625 дворових господарств^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, десятин
Сільських громад	6701	5416
Приватної власності	7314	2757
Казенної власності	10	—
Іншої власності	373	226
Загалом	14398	8399

Основні поселення волості

• Радзивилів — колишнє власницьке містечко, на Австрійському кордоні, за 40 верст від повітового міста, 1040 осіб, 97 дворів; станова квартира, волосне правління, 2 православних церкви, костел, 4 каплиці, синагога, 10 єврейських молитовних будинків, 2 притулки, станція залізниці, 6 постоялих дворів, 2 трактири, 5 постоялих будинків, 136 лавок, митниця, базар по неділях, 4 ярмарки.
• Батьків — колишнє власницьке село, 350 осіб, 40 дворів, православна церква, постоялий будинок, кузня, водяний млин.
• Башарівка — колишнє державне і власницьке село при струмкові, 435 осіб, 54 двори, православна церква.
• Лев'ятинські Гаї (Немирівецька Гребля) — колишнє власницьке село, 250 осіб, 31 двір, православна церква.
• Опарипси — колишнє власницьке село, на Австрійському кордоні, 550 осіб, 70 дворів, православна церква, лавка.
• Перенятин — колишнє власницьке село, 230 осіб, 25 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
• Підзамче — колишнє власницьке село при струмкові, 295 осіб, 45 дворів, православна церква, каплиця, постоялий будинок.

Після 1920 р.

Гміна Радзівілув
1921-1939
Воєводство	Волинське
Повіт	Кременецький, Дубенський
Адмінцентр гміни	Радзивилів
Тип гміни	Сільська
Громади(інші мови)	20
Населення (1921)  • населення  • густота населення	8 823

Волость існувала до 1920 р. у складі Кременецького повіту Волинської губернії. 18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. У Польщі існувала під назвою ґміна Радзівілув Кременецького повіту Волинського воєводства в тому ж складі, що й до 1921 року. В 1921 р. складалася з 36 населених пунктів, налічувала 8 823 жителі (8 314 православних, 493 римо-католики, 3 євангелісти, 5 греко-католиків і 8 юдеїв)^[2].

1 січня 1925 р. ґміну Радзівіллув вилучено з Кременецького повіту і включено до Дубенського повіту.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 21 квітня 1934 р. територія міста Радивилів розширена за рахунок приєднання земель села Радивилів і частини військового селища Радивилів, вилучених із сільської ґміни Радивилів^[3].

На 1936 рік гміна складалася з 20 громад^[4]:

1. Башарівка — село: Башарівка та хутори: Чорнобаї, Гніда, Круки, Лісовики I, Медівщина, Приски і Тарасова-Дубина;
2. Батьків — село: Батьків та хутір: Довгані;
3. Березина — село: Березини;
4. Бугаївка — село: Бугаївка, селище: Балки та хутори: Гаї-Морозівські, Порохівня і Сарнова;
5. Драньча-Польська — село: Драньча-Польська та хутір: Лісовики II;
6. Драньча-Руська — село: Драньча-Руська та хутори: Байків, Дубова і Ступаки;
7. Гаї-Лев'ятинські — село: Гаї-Лев'ятинські та хутори: Бардецьких і Гаї Малі;
8. Копані — село: Копані та хутори: Хрести і Меляна;
9. Круки — село: Круки;
10. Лев'ятин — село: Лев'ятин та хутір: Суходоли;
11. Немирівка — село: Немирівка, селище: Цибухів та хутори: Суходоли III і Стеблюки;
12. Опарипси — село: Опарипси та хутір: Клекотів;
13. Перенятин — село: Перенятин;
14. Підлипки — село: Підлипки та хутори: Каплиця II, Казмірі й Нивка;
15. Підзамче — село: Підзамче та хутори: Пархути і Вирики;
16. Прокази — село: Прокази;
17. Радивилів — селище: Радивилів та хутори: Білокриниця і Буди;
18. Старики — село: Старики та хутір: Каплиця I;
19. Стоянівка — село: Стоянівка;
20. Воля-Пілсудського — село: Воля-Пілсудського.

Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням Радивилівського району.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)